ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2004 Справа N 17/46
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у Державної податкової інспекції у м.
відкритому Дніпродзержинську
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.07.2003
у справі № 17/46
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"ДМК"
до Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську
про визнання недійсним повідомлення-
рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11.04.2003 у справі № 17/46 позов задоволено: визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпродзержинську від
05.07.2002 № 0001692301/0/05393043/9996 у частині застосування до
ВАТ "ДМК" штрафних санкцій по збору за спеціальне використання
водних ресурсів в сумі 366 066, 00 грн..
За результатами розгляду апеляційної скарги ДПІ у м.
Дніпродзержинську Дніпропетровським апеляційним господарським
судом прийнято постанову від 19.06.2003, якою рішення місцевого
господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу - без
задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справи судовими актами, ДПІ у м.
Дніпродзержинську звернулась до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 19.06.2003 та рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2003 у
даній справі скасувати, а позов - залишити без розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ДПІ у м. Дніпродзержинську
посилається на неправильне застосування судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: ст. 67 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1, п. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 23 Закону України від
14.05.1992 № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(із змінами і
доповненнями), ст. 9 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з
підстав, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Дніпродзержинську
проведено комплексну документальну перевірку ВАТ "ДМК" з питань
дотримання вимог законодавства в сфері оподаткування за період з
01.07.2001 - 01.04.2002, про що було складено акт № 23-108/181 від
27.06.2002, на підставі якого прийнято податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Дніпродзержинську від 05.07.2002 №
0001692301/0/05393043/9996 у про застосування та стягнення
штрафних санкцій по збору за спеціальне використання водних
ресурсів в сумі 366 066, 00 грн..
ВАТ "ДМК" звернулось з позовом до господарського суду про визнання
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.
Дніпродзержинську від 05.07.2002 № 0001692301/0/05393043/9996.
Водночас, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області
від 19.03.2002 стосовно ВАТ "ДМК" порушено справу про банкрутство
та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Посилаючись на п. 3 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
позивач заперечує лише проти нарахування штрафних
санкцій, а не проти донарахувань сум податку.
Відповідно до п. 7.8 ст. 7 Закону України від 21.12.2000
№ 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з
моменту прийняття ухвали судом про порушення провадження по справі
про банкрутство порядок сплати податкового зобов'язання та
податкового боргу такого платника податків встановлюється згідно
норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
не регулює питань погашення податкових зобов'язань або
стягнення податкового боргу з осіб, на яких розповсюджуються
процедури встановлені Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, про що зазначено у його преамбулі.
Оскільки відповідно до ухвали арбітражного суду Дніпропетровської
області від 19.03.2002 на момент здійснення перевірки
підприємство-позивач знаходилося у процедурі банкрутства, тому на
нього поширювалися процедури, визначені Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
В силу ст. 12 зазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
одночасно при
винесенні ухвали про порушення провадження у справі про
банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів,
дія якого припиняється одночасно з припиненням провадження у
справі про банкрутство.
Визначення мораторію надане ст. 1 даного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів - це
зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів за
зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі
про банкрутство, включаючи вимоги за зобов'язаннями, що виникли
після порушення справи, але згідно з цим Законом віднесені до
вимог конкурсних кредиторів, а також зупинення будь-яких заходів,
спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог.
Відповідно до п. 4 ст. 12 зазначеного Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом
дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З огляду на викладене, заборона нарахування штрафних санкцій за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)
встановлена законом. Нарахування податковим органом позивачу
штрафних (фінансових) по збору за спеціальне використання водних
ресурсів в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів
боржника (позивача) протирічить нормам вказаного Закону.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського
суду, залишивши без змін рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 11.04.2003, дійшла правильного й
обґрунтованого висновку щодо безпідставності застосування до
позивача штрафних санкцій по збору за спеціальне використання
водних ресурсів.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Дніпродзержинську від 21.07.2003 № 13763/10/100 залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.06.2003 у справі № 17/46 - без змін.