ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2004 Справа N 03/90/17-А
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Маневицької міжрайонної державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції
скаргу
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 21.05.2003
у справі № 03/90/17-А
господарського суду Волинської області
за позовом Приватного підприємства "А"
до Маневицької міжрайонної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним розпорядження та
податкового повідомлення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
ПП "А" звернулось до господарського суду з позовом про визнання
недійсними податкового повідомлення від 04.12.2002 № 0000411500/1
та розпорядження Маневицької МДПІ від 04.12.2002, яким внесено
зміни у визначену платником суму податку на додану вартість за
результатами попередньої перевірки податкової декларації по
податку на додану вартість.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.01.2003
позов задоволено у повному обсязі.
За результатами розгляду апеляційної скарги Маневицької МДПІ
Львівським апеляційним господарським судом прийнято постанову від
21.05.2003, якою рішення місцевого господарського суду залишено
без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Маневицька
МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської
області від 20.01.2003 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 21.05.2003 скасувати та прийняти нове
рішення, яким відмовити ПП "А" у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Маневицька МДПІ посилається на
неправильне застосування господарськими судами норм матеріального
права, а саме: положення Закону України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
, Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Згідно із свідоцтвом, про державну реєстрацію (перереєстрацію)
суб'єкта підприємницької діяльності. - юридичної особи (а.с.15),
ПП "А" зареєстровано 27.09.2002 Любешівською райдержадміністрацією
за місцезнаходженням: Волинська область, смт. Любешів.
В листопаді - грудні 2002 р. працівниками Любешівського відділення
Маневицької МДПІ, на підставі поданої позивачем податкової
декларації по податку на додану вартість за жовтень 2002 р., була
проведена камеральна перевірка ПП "А".
В ході перевірки встановлено, що розмір податку, визначеного
платником у декларації, менший ніж визначено за результатами
перевірки, оскільки при складанні податкової декларації позивач
припустився методологічної помилки виходячи з того, що сума
зобов'язань по податку на додану вартість за поточний звітний
період з рядку 18.1 не перенесена до рядку 20 (сума податку на
додану вартість, яка підлягає сплаті).
За наслідками зазначеної перевірки начальником Любешівського
відділення Маневицької МДПІ прийнято розпорядження, яким позивачу
донараховано податок на додану вартість в сумі 46004 тис. грн..
відповідно до пп. 17.1.4 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
до позивача застосовано
штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2300 тис. грн.
04.12.2002 керівнику ПП "А" вручено податкове повідомлення від
№ 0000411500/1, яким визначено податкове зобов'язання в сумі 48
304, 00 грн..
Позовні вимоги, які було задоволено місцевим та апеляційним
господарськими судами, обґрунтовано тим, що він зареєстрований на
території смт. Любешів, яке відноситься до зони гарантованого
добровільного уселення, а ст. 7 Закону України "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
, передбачено, що
підприємства, об'єднання і організації, колгоспи, радгоспи,
розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та
посиленого радіоекологічного контролю, звільняються від
оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, а
отже вважає, що ПП "А" не зобов'язано було визначати суму податку
на додану вартість, що підлягає сплаті та переносити суму 46004
тис. грн. у рядок 20 із рядка 18.1.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 № 106 "Про
організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про
порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим
території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи" та Закону України "Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" (106б-91-п) було затверджено перелік
населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення,
до якого зокрема входить смт. Любешів.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про правовий режим території, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи" ( 791а-12 ) (791а-12)
передбачено, що підприємства, об'єднання і
організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах гарантованого
добровільного відселення та посиленого радіоактивного контролю,
звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до
місцевих бюджетів.
Дію ч. 1 ст. 7 вказаного вище Закону ( 791а-12 ) (791а-12)
зупинено в
частині звільнення від оподаткування прибутку згідно з Декретом
Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 12-92 "Про податок на
прибуток підприємств і організацій" ( 12-92 ) (12-92)
.
Згідно із положеннями Закону України від 22.12.1995 № 498/95- ВР
"Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих
актів з питань оподаткування підакцизних товарів" ( 498/95-ВР ) (498/95-ВР)
ч.
1 ст. 7 втратила чинність з 01.01.1996 в частині звільнення від
сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на
добавлену вартість з підакцизних товарів, що імпортуються. Згідно
з Законом України від 17.12.1996 № 603/96-ВР "Про визнання
такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування товарів, що bbngr|q (пересилаються) на митну
територію України" ( 603/96-ВР ) (603/96-ВР)
вищезазначена ч. 1 ст. 7
втратила чинність в частині звільнення від сплати ввізного мита,
митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з
товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України.
Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що
господарські операції, що були включені ПП "А" в податкову
декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2002 р., не
підпадають під перелік товарів, що імпортуються чи ввозяться на
митну територію України, що підтверджується податковими накладними
та накладними (а.с.16-31).
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України підтримує висновки місцевого та апеляційного господарських
судів, оскільки судами доведено, що ПП "А" звільнено від сплати
податку на додану вартість і не зобов'язано було визначати у рядку
20 податкової декларації по податку на додану вартість суми
податку на додану вартість, що підлягає сплаті.
Таким чином, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі
судових актів судом касаційної інстанції не вбачається, оскільки
вони відповідають вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ч. 1 п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Маневицької міжрайонної державної податкової
інспекції від 25.11.2003 № 5619/10-016 залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
21.05.2003 у справі № 03/90/17- А - без змін.