ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2004 Справа N 7/518пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів :
розглянувши у відкритому Західно-Донбаської об'єднаної
судовому засіданні державної податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 15.05.2003
у справі № 7/518пд
господарського суду Донецької області
за позовом Західно-Донбаської об'єднаної
державної податкової інспекції
до відповідачів: 1) Малого приватного підприємства
"Г";
2) Виробничо-технічної
колективної фірми "П"
про визнання угоди недійсною,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача 1)
відповідача 2) не з'явились
Західно-Донбаська ОДПІ звернулась до господарського суду з позовом
про визнання недійсною угоди (а саме: договір від 01.02.2000
№ 01-02, укладений між ПТКФ "П" та МПП "Г") на підставі ст. 49
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
як такої, що суперечить
інтересам держави та суспільства та стягнення з першого
відповідача у доход держави товару на суму 68 264, 58 грн..
Заявою від 06.02.2003 позивач уточнив обґрунтування позовних
вимог, вважає, що при укладенні та здійсненні оспорюваної угоди,
другий відповідач діяв з метою, спрямованою на приховування
отриманих за угодою коштів від оподаткування.
Рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2003
позов Західно-Донбаської ОДПІ задоволено.
За результатами розгляду апеляційної скарги МПП "Г" Донецьким
апеляційним господарським судом прийнято постанову від 15.05.2003,
якою рішення місцевого господарського суду скасовано частково:
абзац 3, 4 резолютивної частини рішення виключено, а в іншій
частині - залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду,
Західно-Донбаська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.05.2003 скасувати та
залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від
11.03.2003.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Західно-Донбаська ОДПІ посилається
на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з підстав, викладених у касаційній
скарзі.
Заслухавши представника МПП "Г", перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу № 01-02/1
від 01.02.2000, за яким МПП "Г" придбало у ВТКФ "П" будматеріали,
а саме: кахельну плитку на загальну суму 68 264, 58 грн., що
стверджується накладними та податковими накладними від 03.02.2000
№ 8 та № 10 від 04.02.2000.
За платіжним дорученням № 31 від 01.03.2000, у розрахунок за
отриману плитку, МПП "Г" перерахувало на банківський рахунок ВТКФ
"П" суму 68 264, 58 грн..
Обґрунтовуючи позов, Західно-Донбаська ОДПІ просить визнати спірну
угоду недійсною як таку, що суперечить інтересам держави і
суспільства та наявністю у ВТКФ "П" умислу, спрямованою на
приховування отриманих за угодою коштів від оподаткування.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив із наявності
у ВТКФ "П" мети суперечної інтересам держави та суспільства,
оскільки створення підприємства фіктивно, укладення угод,
здійснення господарських операцій, заняття фінансовогосподарської
діяльністю всупереч порядку, передбаченому чинним законодавством
та несплата податків, ненадання податкової звітності, фіктивність
юридичної адреси є доказами умислу ВТКФ "П", спрямованого на
безпідставне отримання прибутків (доходу) та ухилення від сплати
податків, обов'язкових платежів до бюджету та до державних
цільових фондів від результатів своєї діяльності, суперечить
інтересам держави і суспільства, а тому спірна угода має бути
визнана недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Переглянувши рішення місцевого господарського суду, апеляційний
господарський суд дійшов висновку про часткове скасування рішення
господарського суду Донецької області від 04.12.2002, виключивши
пункти 3, 4 рішення.
Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може
погодитись з висновками господарського суду апеляційної інстанції,
виходячи з наступного.
Стаття 103 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено повноваження апеляційної інстанції, які
визначено досить повно і чітко:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а
скаргу (подання) без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове
рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження
у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
Як вбачається з матеріалів справи у позовній заяві
ЗахідноДонбаська ОДПІ просить господарський суд, зокрема:
- визнати недійсним договір № 01-02/1 від 01.02.2002 між ПТКФ "П"
та МПП "Г", як такий, що суперечить інтересам держави та
суспільства;
- видати наказ про стягнення з МПП "Г" на користь держави в особі
Західно-Донбаської ОДПІ товар - кахельну плитку на загальну суму
68 264, 58 грн.;
- видати наказ про зобов'язання ПТКФ "П" повернути грошові кошти
МПП "Г" у розмірі 68 264, 58 грн. тощо.
Таким чином, виключивши пункти 3, 4 рішення господарського суду
Донецької області від 11.03.2003, суд апеляційної інстанції по
суті залишив без розгляду вимоги позивача у частині стягнення з
МПП "Г" на користь держави товар - кахельну плитку на загальну
суму 68 264, 58 грн. та про зобов'язання ПТКФ "П" повернути
грошові кошти МПП "Г" у розмірі 68 264, 58 грн..
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з'ясування судом апеляційної інстанцій фактичних обставин справи,
що мають значення для правильного вирішення спору, а, отже, і
порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного
розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду першої інстанції.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до
уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для
всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи,
прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та
відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ст. 111-10, ст. 111-11, 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної
податкової інспекції від 13.06.2003 № 10227/5/10-030 задовольнити
частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.05.2003 скасувати, а справу № 7/518пд - передати на новий
розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.