ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2004 Справа N 5/92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні "А"
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 09.10.2003
у справі № 5/92
господарського суду Запорізької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"А"
до Бердянської міжрайонної державної
податкової інспекції
про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень,
за участю представників від:
позивача не з'явились
відповідача не з'явились
ВАТ "А" звернулось з позовом до Бердянської МДПІ про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001702332/0 від
01.07.2002 та № 0000282630/0 від 01.07.2002 про донарахування ПДВ
у сумі 411 631, 80 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі
205 815, 90 грн..
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2003
позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення № 0001702332/0 від 01.07.2002 та
№ 0000282630/0 від 01.07.2002 у частині донарахування ПДВ у сумі
305 765, 87 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі
152 878, 43 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
09.10.2003 рішення господарського суду Запорізької області від
05.05.2003 залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "А" - без
задоволення.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "А"
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Запорізької області як такі, що прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права з підстав викладених у
касаційній скарзі.
Проаналізувавши матеріали справи та касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування місцевим та апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською МДПІ здійснено
комплексну перевірку дотримання вимог податкового законодавства
ВАТ "А" за період з 01.01.2000 по 01.04.2002 та складено акт від
17.06.2002 № 145.
В ході перевірки встановлено порушення вимог податкового
законодавства з боку ВАТ "А", а саме: по-перше, підприємством
позивача здійснено передачу основних засобів в статутний фонд
інших підприємств (створених за участю підприємства позивача)
загальною сумою 5 248 031, 53 грн., однак, на думку Бердянської
МДПІ, при здійснення вказаних операцій позивачем не проведено
коригування сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг) раніше віднесених до складу
податкового кредиту, відповідно до пп.7.4.2 ст.7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; по-друге, ВАТ "А"
у 2000-2001 рр. не включило до оподаткованого обороту залишкову
вартість списаних, переданих, ліквідованих основних засобів
загальною вартістю 529 374, 71 грн., відповідно до п. 4.9 ст. 4
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За результатами перевірки Бердянською МДПІ донараховано ВАТ "А"
податку на додану вартість загальною сумою 411 631, 80 грн..
Звертаючись з позовом до господарського суду, ВАТ "А" не
погоджується з прийнятими Бердянською МДПІ податковими
повідомленнями-рішеннями № 0001702332/0 від 01.07.2002 та
№ 0000282630/0 від 01.07.2002 про донарахування ПДВ у сумі
411 631, 80 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі
205 815, 90 грн., обґрунтовуючи свою позицію тим, що по-перше,
основні засоби, передані в подальшому до статутних фондів інших
господарських товариств, придбані підприємством позивача до 1992
року, тобто до набрання чинності Декретом Кабінету Міністрів
України "Про податок на добавлену вартість" ( 14-92 ) (14-92)
, у зв'язку з
чим на час їх придбання ПДВ не нараховувалось та відповідно не
сплачувалось; по-друге, внаслідок ліквідації основних засобів
підприємством були отримані комплектуючі запчастини, металобрухт,
складові частини тощо, які в подальшому були реалізовані, однак,
на думку позивача, законодавство не передбачає оподаткування
проданих комплектуючих, складових частин, компонентів, або інших
відходів, отриманих внаслідок ліквідації основних фондів, тому
відсутні підстави для донарахування по цим операціям податку на
додану вартість (факт ліквідації основних засобів позивач
підтверджує актами на списання основних засобів (форми № 03-3).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга ВАТ "А" не підлягає задоволенню,
оскільки обставини справи наведені скаржником щодо неправомірного
донарахування податку на додану вартість при здійсненні операцій з
ліквідації основних фондів протирічать діючим нормам податкового
законодавства, якими передбачено ведення окремого податкового
обліку операцій з ліквідації основних фондів та операцій з
подальшої реалізації матеріальних цінностей, отриманих від
ліквідації основних фондів (в такому випадку зобов'язання з ПДВ
виникають у звичайному порядку).
Разом з тим, правова позиція апеляційного господарського суду
базується на наявних у справі доказах, представлених сторонами, та
досліджених судовими інстанціями при розгляді справи.
За таких обставин, постанова Запорізького апеляційного
господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, тому
підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "А" залишити
без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 09.10.2003 у справі № 5/92 - без змін.