ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.01.2004 Справа N 2-4/8760-2002
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Бахчисарайському районі
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.08.2003
у справі № 2-4/8760-2002
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Малого приватного підприємства "Т"
до Державної податкової інспекції у
Бахчисарайському районі
про визнання недійсним рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
23-26.07.2002 у справі № 2-4/8760-02 позовні вимоги ПММ "Т"
задоволено частково:
- визнано недійсним рішення ДПІ у Бахчисарайському районі
№ 1044/26/20682326/1009 від 03.07.2001 в частині стягнення з МПП
"Т" донарахованого податку на прибуток в сумі 519 382, 40 грн.,
застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в сумі 259
245, 50 грн. донарахування ПДВ в сумі 87 923, 70 грн.,
застосування фінансових санкцій по ПДВ в сумі 43 973, 80 грн.;
- визнано недійсним рішення ДПІ в Бахчисарайському районі
№ 1045/26/20682326/1009 від 03.07.2001 в частині застосування
штрафних санкцій в сумі 161 458, 96 грн. В іншій частині позовних
вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
04.08.2003 рішення господарського суду змінено:
- визнано недійсним ДПІ у Бахчисарайському районі Автономної
Республіки Крим № 1044/26/20682326/1009 від 03.07.2001 в частині
донарахування 542 894, 40 грн. податку на прибуток, 99 096, 70
грн. податку на додану вартість, застосування фінансових санкцій
по податок на прибуток в сумі 271 446, 40 грн. та по податку на
додану вартість в сумі 44 088, 00 грн.;
- визнано недійсним рішення Державної податкової інспекції в
Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим
№ 1045/26/20682326/1009 від 03.07.2001 про застосування та
стягнення штрафних санкцій до МПП "Т" в сумі 161 158, 96 грн. В
іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі вважає, що
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду є
необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, а
отже, підлягають скасуванню рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 23- 26.07.2002 та постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду від 04.08.2003 в частині визнання
недійсним рішення ДПІ у Бахчисарайському районі
№ 1044/26/20682326/1009 від 03.07.2001 та № 1045/26/20682326/1009
від 03.07.2001.
Заявник просить постановити нове рішення, яким відмовити позивачу
у задоволенні позову, оскільки, на думку скаржника, при винесенні
постанови та рішення не були враховані всі обставини справи та
належним чином не застосовані норми матеріального права і підстав,
викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, розглянувши доводи касаційної
скарги, перевіривши правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, а судові акти залишенню без змін з наступних
підстав.
ДПІ у Бахчисарайському районі проведено перевірку з питань
дотримання МПП "Т" податкового законодавства за період з
01.01.2000 по І квартал 2001р. та складено акт № 967/26-00 від
20.06.2001.
На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення
№ 1044/26/20682326/1009 про застосування та стягнення фінансових
санкцій, донарахування сум податків, зборів та інших обов'язкових
платежів на загальну суму 953 883, 30 грн..
Окрім того, податковою інспекцією проведено додаткову перевірку,
на підставі якої складено додатковий акт № 1009/26-01 від
25.06.2001 та винесено рішення № 1045/26/20682326/1009 про
застосування фінансових санкцій у розмірі 164 668, 96 грн. за
порушення Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування,
послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 21.12.2000 № 2156-ІІІ із змінами і
доповненнями.
Як слідує із змісту касаційної скарги, відповідач у касаційній
скарзі не вказав в чому полягає суть неправильного застосування
судом норм матеріального та процесуального права, а лише повторно
виклав свою позицію, згідно з якою, на його думку, позивач порушив
норми податкового законодавства, на що вказував як в акті
документальної перевірки, так і в судовому засіданні в усних
поясненнях, у відзиві на позов та в апеляційній скарзі.
Колегія суддів відмічає, що місцевий господарський суд та
апеляційний господарський суд, ухвалюючи судові акти, дійшли
висновку про правомірність вимог позивача, обґрунтовуючи свою
правову позицію тим, що відповідач при проведенні перевірки
визначив базу оподаткування самостійно, без врахування всіх
суттєвих обставин, без врахування витрат.
Безпідставність висновків акта документальної перевірки позивача з
питань дотримання податкового законодавства, на підставі якого
відповідачем було прийняте оскаржуване податкове
повідомленнярішення, підтверджується судовою експертизою, що була
призначена ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим
у даній справі від 23.10.2001.
В той же час зазначені у скарзі твердження відповідача стосовно
порушень норм податкового законодавства позивачем були розглянуті
як судом першої, так і апеляційної інстанції.
У відповідності з вимогами ст. 374 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, п.1.4 ст.1 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
позикові кошти виключено із суми оподаткування.
А отже, висновок про виключення грошових коштів в сумі 287 063, 20
грн. у 2000 р. та 59 100, 00 грн. у І кварталі 2001р., отриманих
громадянином Хачатуровим С.В. в судових актах є правочинним.
Щодо включення до складу валового доходу суми 1 341 199, 31 грн.
вартості об'єкта незавершеного будівництва та нарахування податку
на прибуток в сумі 402 359, 79 грн..
При цьому відповідно до п. 1.23 ст.1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 28.12.1994
безкоштовно надані товари (роботи, послуги) - це товари, надані
платником податку згідно договору дарування, іншими угодами, що не
передбачає грошової чи іншої компенсації вартості таких
матеріальних цінностей та нематеріальних активів чи їх повернення
без укладення відповідних угод.
Натомість доказів того, що позивачу безкоштовно надані товари та
послуги на суму 1 341 199, 21 грн. не надано.
За твердженням відповідача, що частина операцій по відвантаженню
продукції іншим суб'єктам господарювання, а саме: ДП ВАТ "М",
Пансіонат "У", Пансіонат "П", ЛОД "Б", ЦС БН Кримської дирекції
"У", "Н" не було включено до книги обліку продажу товарів (робіт,
послуг).
У той же час, за висновками місцевого та апеляційного суду, а
також експерта відсутність запису у книзі обліку продажу не може
впливати на визначення суми оподаткування прибутку підприємства.
Отже, висновок місцевого господарського суду про ненарахування
доходу в сумі 93584,39 грн., податку на прибуток в сумі 28 075, 32
грн. та ПДВ в сумі 18 717, 55 грн. зроблено обґрунтовано.
Судом апеляційної інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що
передача МПП "Т" у Бахчисарайській середній школі № 3 матеріальних
цінностей на суму 1 050, 00 грн. відповідно до пп.5.1.21 ст. 5
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
слід обкладати ПДВ.
Висновок податкової інспекції про заниження валового доходу на
суму орендної плати від здачі в оренду приміщень та договорах
оренди за 2000 р. з ПП Сухомлінний, ПП Агапова, ПП Новікова не
визнано з мотивів неврахування податковою інспекцією зобов'язання
по участі в ремонті приміщень, благоустрою території в рахунок
орендної плати. Даний висновок є правильним та узгоджується з
приписами законодавства.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого та апеляційного
суду про безпідставність застосування податковою інспекцією
фінансових санкцій на підставі п.1 ст. 17 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки до
01.07.2001 не діяло положення про порядок реєстрації, опломбування
та застосування реєстраторів розрахункових операцій, не було
встановлено форму та зміст розрахункових документів, визначених
наведеним законом.
Щодо висновку місцевого суду про завищення валових витрат на
77, 50 грн., апеляційний суд визнав даний висновок безпідставним
та таким, що не відповідає приписам ст. 5.9 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
та нормативним
актам ДПА України.
Колегія суддів вважає, що висновок зроблений з урахуванням аналізу
матеріалів справи та приписів чинного законодавства.
З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення є
законними і обґрунтованими, тому касаційна скарга не підлягає
задоволенню.
Щодо твердження відповідача про порушення норм процесуального
права, зокрема, призупинення справи, дослідження матеріалів
експертиз у кримінальних справах, то останні підлягають відхиленню
з мотивів того, що не є доказом в розумінні ст. 32 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та відсутність
обґрунтованих аргументів щодо порушення приписів процесуального
права.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському
районі від 19.12.2003 у справі № 1473/9/10 залишити без
задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.08.2003 у справі № 2-4/8760-02 - без
змін.