ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16.01.2004 Справа N 36/126
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Вовка І.В.
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Комітету комунальної власності H-ської міської ради та Корпорації
"XXX" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 17.10.2003 року справі № 36/126 за позовом Комітету
комунальної власності H-ської міської ради та Корпорації "XXX" до
Українсько-ірландського закритого акціонерного товариства з
іноземними інвестиціями "YYY", Компанії "ZZZ", Фірми "QQQ", Фірми
"RRR", Фірми "TTT" та Товариства з обмеженою відповідальністю
"JJJ" про захист порушених прав і усунення перешкод для
відновлення права на одержання дивідендів,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2003 року позивачі звернулися до господарського суду
Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідачів про
захист порушених прав і усунення перешкод для відновлення права на
одержання дивідендів шляхом визнання недійсними договору №3/04 від
01.03.1994 року, укладеного Українсько-ірландським закритим
акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "YYY" з
Компанією "ZZZ", контракту №1 від 14.06.1996 року, укладеного
Українсько-ірландським закритим акціонерним товариством з
іноземними інвестиціями "YYY" з Фірмою "QQQ", контракту №2/96 від
30.04.1996 року, укладеного Українсько-ірландським закритим
акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "YYY" з Фірмою
"RRR", контракту №1Р від 31.08.1996 року, укладеного
Українсько-ірландським закритим акціонерним товариством з
іноземними інвестиціями "YYY" з Фірмою "TTT" та визнання недійсним
п.2.6 додаткової угоди від 01.02.1995 року до Контракту №1 від
01.12.1995 року, укладеного Українсько-ірландським закритим
акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "YYY" з
Товариством з обмеженою відповідальністю "JJJ", посилаючись на те,
що дії, спрямовані на укладення зазначених договорів, суперечать
цілям товариства, надають можливість приховувати прибутки і, як
наслідок, не виплачувати дивіденди.
Одночасно позивачі просили суд накласти арешт на майно першого
відповідача Українсько-ірландського закритого акціонерного
товариства з іноземними інвестиціями "YYY".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
08.08.2003 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно
Українсько-ірландського закритого акціонерного товариства з
іноземними інвестиціями "YYY", гелікоптер BELL-XX7, автомобілі,
власником яких є Українсько-ірландське закрите акціонерне
товариство з іноземними інвестиціями "YYY" та заборонено
останньому вчиняти дії по перерахуванню коштів, залишивши право
здійснювати платежі в бюджет, по розрахунках за надання послуг і
заробітної плати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.10.2003 року згадану ухвалу скасовано, відмовлено позивачам в
задоволенні заяви про забезпечення позову.
У касаційній скарзі позивачі просять постанову апеляційного
господарського суду скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судом при прийнятті
оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників другого позивача- Корпорації
"XXX" та першого відповідача- Українсько-ірландського закритого
акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "YYY",
дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи
і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за
заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,
або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо
обгрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми,
цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення
позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або
погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Предметом даного судового розгляду фактично є вимоги про визнання
недійсним зазначених договорів, оскільки вимоги про захист прав
позивачів викладені декларативно, тобто конкретно не вказано, яким
чином ці права порушені та яким діями необхідно здійснити їх
захист.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір про визнання недійсним угод,
безпідставно наклав арешт на рухоме і нерухоме майно першого
відповідача, гелікоптер, автомобілі та грошові кошти, тому що в
матеріалах справи відсутнє обґрунтування неможливості виконання
рішення цього спору у зв'язку з невжиттям таких заходів
забезпечення позову як накладення арешту на рухоме і нерухоме
майно та грошові кошти першого відповідача.
До того ж, у заявленому позові не визначено розмір майнових вимог
позивача.
За таких обставин апеляційний господарський суд прийшов до
обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про
забезпечення позову, скасувавши ухвалу місцевого господарського
суду про накладення арешту на майно.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції.
Тому постанову апеляційного господарського суду необхідно залишити
без змін, оскільки вона відповідає матеріалам справи і чинному
законодавству, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комітету комунальної власності Дніпропетровської
міської ради та Корпорації "XXX" залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
17.10.2003 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук