ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2004 Справа N 34/ 20-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 23.09.2003 року
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "YYY"
про стягнення суми
УСТАНОВИВ:
У квітні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
2 740,20 грн. пені та 1 000 грн. судових витрат за послуги
адвоката, посилаючись на порушення строків виконання відповідачем
своїх зобов'язань за договором підряду № 02/26-07/1 від 26.07.2002
року.
Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2003 року
стягнуто з відповідача на користь позивача 1 713,52 грн. пені, 51
грн. - державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу та 1 000 грн. витрат за послуги
адвоката.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано повністю
та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ "XXX" до
відповідача про стягнення 2 740,20 грн. відмовлено, а з позивача
стягнуто на користь відповідача 25,50 грн. державного мита.
У касаційній скарзі позивач вважає, що постанова апеляційного
господарського суду прийнята з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального права, і просить її скасувати, а
рішення господарського суду Київської області від 13.05.2003 року
залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова
апеляційного суду є законною та обґрунтованою, і просить залишити
її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем
укладено договір підряду на капітальний ремонт покрівлі №
02/26-07/1 від 26.07.2002 року, договірна ціна робіт за яким
складає 178 013,78 грн., в т.ч. ПДВ.
Додатковою угодою № 1 від 28.08.2002 року до зазначеного договору
п.п. 3.3, 3.3.2 договору змінено. Так, вартість виконаних робіт у
сумі 233 693,35 грн. відповідач оплачує двома частинами -
89 006,89 грн. (50%) протягом п'яти робочих днів з дати підписання
договору, решту 144 686,46 грн. - частинами протягом п'яти робочих
днів після підписання кожного відповідного акту та довідки типової
форми, що подаються щомісячно. Сума передоплати враховується при
кінцевому розрахунку після повного виконання та прийняття робіт.
Як передбачено п. 8.3. договору № 02/26-07/1 від 26.07.2002 року у
разі порушення відповідачем строків перерахування платежів,
останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від
суми прострочки за кожен день затримки платежу.
Ст.161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору.
Приймаючи оскаржувану постанову та вказуючи на відсутність вини
відповідача і правових підстав для задоволення позову відносно
нарахування й стягнення з відповідача пені, апеляційний
господарський суд виходив з того, що строки виконання зобов'язань
за спірним договором не визначені, оскільки не встановлено, яку
суму повинен сплатити відповідач за надані підрядні роботи.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що строк
виконання зобов'язань за спірним договором та додатковою угодою до
нього визначений - протягом п'яти робочих днів після підписання
кожного відповідного акту та довідки типової форми, які подаються
щомісячно.
Отже, суду слід було ретельніше з'ясувати питання щодо визначення
строків оплати відповідачем в укладеному між сторонами договорі,
та у залежності від установленого навести цим обставинам належне
правове обґрунтування.
Разом з цим, висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні
вимоги щодо стягнення судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг
адвоката ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, та
зроблений без належного правового обґрунтування, виходячи з вимог
ст..44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у випадку
нез'явлення в засідання представників сторін, господарський суд
відкладає розгляд справи.
У той же час, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності
відповідача, не зважаючи на його клопотання про відкладення
розгляду справи, та зазначивши в ухвалі від 22.04.2003 року про
порушення провадження і призначення справи на 13.05.2003 року про
надання відповідачем суду відзиву на позов, прийняв рішення без
врахування доводів останнього, чим порушив норми процесуального
права ст.ст. 42, 43, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, судові рішення попередніх судових інстанцій не
можна визнати законними та обґрунтованими, і тому вони підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати викладене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.09.2003 року та рішення господарського суду Київської області
від 13.05.2003 року скасувати, і справу № 34/20-03 передати на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук