ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2004 Справа N 29/32
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянув касаційну Державної податкової інспекції у
скаргу Солом'янському районі м. Києва
на постанову від 08.10.2003
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 29/32
господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"УЕ"
до Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача не з'явилися
від відповідача
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю "УЕ"
пред'явило в суді позов до Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000272307/0 від 05.07.2002 яким йому
донараховано податок на додану вартість за січень 2002 року в сумі
1944грн. та застосовані фінансові санкції по податку на додану
вартість в сумі 486грн., а всього на суму 2430 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ним здійснено продаж
миючого засобу за межі митної території України, цей факт
підтверджується належно оформленими вантажно-митними деклараціями.
Податок, щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені за межі
митної території України, відповідно до п. п. 6.2.1 ст. 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
обчислюється за нульовою ставкою. Закон "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
пов'язує застосування нульової ставки при вивезенні
(експортуванні) товарів із застосуванням правил І, а тому у
податкової інспекції не було підстав донараховувати податок на
додану вартість та застосовувати фінансові санкції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.02.2003 позов
задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000272307/0
від 05.07.02 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про
донарахування податку на додану вартість на загальну суму 2430
грн. в т.ч. 1944 грн. основного платежу і 486 грн. фінансових
санкцій.
Задовольняючи позов і визнаючи недійсним податкове
повідомленнярішення господарський суд виходив з того, що позивачем
відповідно до умов контракту № 1/0111-2001 від 01.11.2001
здійснено експортування (вивезення) товарів за межі митної
території України. Цей факт підтверджується належним чином
оформленими вантажними митними деклараціями які мають особисту
номерну печатку інспектора митниці, що здійснив митне оформлення
товару (Київська регіональна митниця), напрямок переміщення
предметів (експорт, Словаччина), найменування митного органу в
зоні якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні
(Карпатський регіон) у зв'язку з чим операція правомірно
оподаткована позивачем за нульовою ставкою.
Відповідач помилково пов'язує умови виконання договору з розміром
ставки оподаткування з ПДВ, оскільки по-перше ставки податку
встановлюються і змінюються виключно Законами України, а Закон
України "Про ПДВ" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язує застосування нульової
ставки при вивезенні (експортуванні) товарів з застосуванням
Правил І. Правила І, згідно з Указом України № 567/94 від
11.10.1994 застосовуються суб'єктами господарювання при укладенні
договорів (в тому числі зовнішньоекономічних) і до оподаткування
наведені правила не застосовуються.
Посилання відповідача на те, що передача майна від продавця
покупцю відбувалась на митній території України, і відповідно
право власності на товар перейшло до покупця також на митній
території України, не приймається до уваги, оскільки чинне
законодавство не пов'язує вивезення (експортування) товару з
моментом та місцем переходу права власності на товар.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.10.2003 рішення залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва просить скасувати постанову
апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення яким в
позові відмовити, посилаючись на те, що судами неправильно
застосовано пп. 6.2.1, п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок за нульовою ставкою
обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за
межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною декларацією.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи 01.11.01 між
ТОВ "УЕ" (Продавець) та іноземним контрагентом фірмою ГГ,
Німеччина (Покупець) був укладений зовнішньоекономічний контракт
№ 1/0111-2001 на поставку товару "ВР-супер" (миючий засіб) на
експорт.
Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що
відповідно до умов контракту (в якому ТОВ "УЕ" виступало як
власник товару) позивачем було здійснено експортування (вивезення)
товарів за межі митної території України. І цей факт
підтверджується належно оформленими у відповідності до Інструкції
про порядок заповнення вантажної митної декларації та Постанови
КМУ від 09.06.1997 № 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
вантажномитними деклараціями
(а.с.24, 25, 53).
Як вбачається в графі 2 та 9 ВМД в якості відправника-експортера
(платника податку на додану вартість, який має право на
застосування нульової ставки по таких операціях) вказано ТОВ "УЕ",
графою 8 одержувачем (імпортером) визначено фірму ГГ, Німеччина,
графою 44 підставою відвантаження визначений контракт
№ 1/0111-2001 від 01.11.2001 року укладений з нерезидентом та
додатки до нього.
До матеріалів справи також долучено лист Київської регіональної
митниці № 25/21-422 від 10.01.2003 (а.с.35) яким підтверджено, що
товар за зазначеними ВМД перетнув митний кордон України у зоні
діяльності Карпатської регіональної митниці.
Разом з тим, Державною податковою інспекцією у Солом'янському
районі м. Києва в акті № 146/23-711 від 27.06.2002 про результати
перевірки позивача з питання відшкодування ПДВ за січень 2002
зазначено, що оплата за реалізований нерезиденту товар частково
надійшла на валютний рахунок ТОВ "УЕ" згідно виписок банку від
03.01.02 в сумі 32 887,72грн. (6 902,44 євро) та від 09.02.2002 в
сумі 32 989,02 грн. (6 250 дол. США) загалом на суму 65 876,74
грн.
При цьому колегія суддів також відзначає наступне. Указом
Президента України від 04.10.94 № 567/94 ( 567/94 ) (567/94)
встановлено,
що правила І застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності
України усіх форм власності при укладанні договорів, у тому числі
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є
товари з метою однакового тлумачення комерційних термінів, а не
визначення ставок та бази оподаткування по ПДВ.
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
терміни вивезення (експортування), а також ввезення (імпортування)
товарів не тлумачаться в залежності від моменту та місця переходу
права власності, а також від того, яка особа здійснювала
перевезення.
Попередні судові інстанції встановили наявність у позивача належно
оформлених ВМД, які підтверджують факт перетину експортованим
товаром митного кордону. А тому місцевий і апеляційний
господарський суди правомірно зробили висновок про відсутність у
відповідача законних підстав стверджувати, що на дану операцію не
розповсюджується положення про застосування нульової ставки ПДВ.
Суд повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази у їх
сукупності, а тому постановлені судові рішення відповідають
вимогам закону і обставинам справи і підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову від
08.10.2003 Київського апеляційного господарського суду та рішення
від 27.02.2003 господарського суду м. Києва у справі № 29/32 без
змін.