ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2004 Справа N Н 30/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О. - головуюча,
Рибака В.В.,
Савенко Г.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Винокуров О.В. дов. від 18.12.03
від відповідача не з'явився
від третіх осіб:
КП “Центральний Яковлєв А.А. дов. від 29.01.03 № 14/6-20
ринок”
Регіональне Янушкевич Т.В. дов. від 26.12.03 № 90
вііділення ФДМУ по
Дніпропетровській
області
розглянувши матеріали Дніпропетровської обласної спілки
касаційної скарги споживчих товариств
на постанову від 14.08.2003
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № Н 30/25
господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Дніпропетровської обласної спілки
споживчих товариств
до виконкому Дніпропетровської міськради
треті особи без -КП “Центральний ринок”
самостійних вимог на м. Дніпропетровськ
предмет спору на
стороні відповідача -Регіональне відділення Фонду держмайна
по Дніпропетровській області
про визнання недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Дніпропетровська обласна спілка споживчих товариств (в
подальшому Дніпропетровська “Облспоживспілка”) звернулась з
позовом про визнання недійсним рішення Дніпропетровської
міськради від 28.02.2000 № 496 “Про проект земельно-кадастрового
устрою центрального ринку у м. Дніпропетровську”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
26.05.2003 у справі № Н 30/25 позивачу в задоволенні позову
відмовлено з тих підстав, що позивач не довів права власності чи
користування спірною земельною ділянкою; що при передачі
цілісного майнового комплексу Центрального ринку у
м. Дніпропетровську у відання Дніпропетровської облспоживспілки,
який до цього знаходився у державній власності, не відбулась
зміна форми власності, а лише змінено органи керівництва
діяльністю ринку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.08.2003 рішення суду першої інстанції залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі Дніпропетровська “Облспоживспілка”
просить скасувати рішення та постанову зазначених судових
інстанцій та задоволити її позов.
Як на правову підставу своїх вимог скаржник посилається на
підтвердження постановою Вищого арбітражного суду України від
23.08.2000 факту знаходження майна цілісного майнового комплексу
Центрального ринку у віданні Дніпропетровської облспоживспілки
на підставі постанови ЦК КПРС і РМ СРСР від 26.02.87 № 265,
постанови ЦК КПУ і РМ УРСР від 14.04.87 № 124 “Про поліпшення
роботи колгоспних ринків” і рішення Дніпропетровського
облвиконкому від 08.07.87 № 333 з тим же найменуванням; на те що
разом з передачею йому зазначеного майна він набув права
землекористування на земельні ділянки, які займає цей комплекс;
заперечує висновок судових інстанцій відносно того, що цілісний
майновий комплекс Центрального ринку в м. Дніпропетровську є
державною власністю.
Крім цього скаржник посилається на порушення апеляційною
інстанцією процесуального законодавства при апеляційному
провадженні у справі, зокрема, п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки апеляційна інстанція не вказала з яких
причин лист Державного комітету по земельних ресурсах від
05.10.93 № 1011/07 не був оцінений як доказ.
У відзиві на касаційну скаргу КП “Центральний ринок” просить
залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін.
Клопотання Дніпропетровської “Облспоживспілки” щодо відкладення
розгляду справи відхилено в зв’язку з наявністю постанови
Верховного суду з цього питання та можливості розгляду справи, в
зв’язку з цим, по суті.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, прийшла до висновку про відсутність
правових підстав для задоволення касаційної скарги виходячи з
наступного.
Рішенням виконкому Дніпропетровської міськради від 28.02.2000
№ 496 “Про проект земельно-кадастрового устрою Центрального
ринку м. Дніпропетровська визнано за доцільне, з метою створення
умов для раціонального використання території Центрального ринку
м. Дніпропетровська”, надати КП “Центральний ринок” земельні
ділянки загальною площею 6,2122 га у довгострокову оренду
строком на п’ять років по фактичному розміщенню ринку.
Оскаржуючи це рішення Дніпропетровська облспоживспілка вважає,
що саме вона є землекористувачем зазначеної земельної ділянки на
підставі постанови Вищого господарського суду України від
23.08.2000 у справі № 04-1/5-7/168, якою підтверджено
знаходження майна цілісного майнового комплексу Центральний
ринок м. Дніпропетровськ у правомірному віданні скаржника; що
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 31.10.2002 у справі № 02-5/5-21/79 (Н 18/37) визнано право
власності скаржника на майно цього комплексу і, в зв’язку з цим,
відповідно з ст. 30 Земельного кодексу України саме він є
землекористувачем зазначеної земельної ділянки.
Проте апеляційним судом встановлено, що спірні земельні ділянки
розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації від
14.08.98 № 297 “Про внесення доповнень до розпорядження від
06.07.98 № 237р “Про впорядкування роботи ринків області”
надавались в користування КП “Центральний ринок” по фактичному
розміщенню ринку як підприємству, що здійснює організацію роботи
ринку, а не в порядку ст. 30 Земельного кодексу України (в
редакції 1990р.) як власникові об’єктів нерухомості на
території, обмеженій рішенням міськвиконкому від 29.09.98 № 1931
“Про визначення території та встановлення межі Центрального
сільськогосподарського ринку м. Дніпропетровська” (а.с.68 т.1).
Відповідно до п. 6 постанови Верховної Ради України від 18.12.90
“Про земельну реформу” ( 563-12 ) (563-12)
(в ред. від 17.12.99) особи,
яким земельні ділянки надано у користування до введення в дію
Земельного кодексу України (в ред.1990р.), повинні до 01.01.2004
оформити право власності чи право користування.
На час прийняття виконкомом Дніпропетровської міськради рішення
№ 496 від 28.02.2000 позивач у справі не звертався з відповідною
заявою до землевпорядних органів, земельний податок не
сплачував.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2003 у справі
№ 14/559 (т.2 а.с.85), яке набуло законної сили на підставі
постанови Київського апеляційного господарського суду від
16.07.2003, право власності на цілісний майновий комплекс
Центрального ринку м. Дніпропетровська визнано за державою.
На підставі викладеного апеляційна інстанція правомірно прийшла
до висновку, що позивач у справі не довів факту передачі йому у
власність колгоспних ринків, в т.ч. і Центрального ринку
м. Дніпропетровська.
Касаційна інстанція враховує при цьому і ту обставину, що на
день ухвалення рішення та постанови судовими інстанціями по
даній справі Верховний Суд України постановою від 05.11.2002 у
справі № 14/559 про визнання недійсним договору оренди
№ 12/121-АД від 01.04.2000, укладеного між Регіональним
відділенням Фонду держмайна України по Дніпропетровській області
та КП “Центральний ринок” на майно, яке залишилось у цього
підприємства після дострокового розірвання договору оренди між
останнім та Дніпропетровською облспоживспілкою і є підставою для
позовних вимог у даній справі, встановив, що при передачі
спірного ринку Дніпропетровській “Облспоживспілці” на виконання
спільної постанови ЦК КПУ та РМ УРСР “Про заходи щодо поліпшення
роботи колгоспних ринків” від 14.04.87 № 124 не відбулась зміна
форми власності цього майна, яке до цього знаходилось у
державній власності, а змінено лише форму керівництва діяльністю
ринку (а.с. 73 т.1).
Зазначену обставину врахував господарський суд першої інстанції
при ухваленні рішення по даній справі, яке постановою
апеляційної інстанції, що оскаржується, залишено без змін.
Вищевикладене свідчить про повноту встановлення апеляційною
інстанцією обставин справи та вірне застосування до них норм
матеріального та процесуального права, спростовує доводи
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.08.2003 у справі № Н 30/25 залишити без зміни, а
касаційну скаргу – без задоволення.