ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
16.01.2004                                      Справа N 6/216-н
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого                  Кочерової Н.О.,
суддів:                      Рибака В.В.,
                             Уліцького А.М.,
 
за участю представників      
сторін                       
 
від позивача                 Корчова М.М. дов. від15.01.04 № 8,
                             Матіяш Н.П. дов. від 15.01.04 № 9
 
від відповідача              Видилюк Н.П. дов. від 10.01.04
                             № 69/10/10-31
 
розглянувши матеріали        Державної податкової інспекції у
касаційної скарги            Дунаєвецькому районі Хмельницької
                             області
 
на постанову                 від 24.09.03 Житомирського
                             апеляційного господарського суду
 
у справі                     № 6/216-н
 
господарського суду          Хмельницької області
 
за позовом                   СТОВ “Агрофірма “Козацька долина”
 
до                           Державної податкової інспекції у
                             Дунаєвецькому районі Хмельницької
                             області
 
про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у
Дунаєвецькому районі від 29.07.02 № 186/26/03786490
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
СТОВ  “Агрофірма “Козацька долина” звернулась до  господарського
суду  Хмельницької  області з позовом  до  Державної  податкової
інспекції   у   Дунаєвецькому  районі  про  визнання   недійсним
податкового     повідомлення-рішення    ДПІ     від     29.07.02
№    186/26/03786490   про   визначення   позивачу   податкового
зобов’язання по ПДВ в сумі 30876 грн. та суми 7719 грн. штрафних
санкцій, всього в сумі 38595 грн.
 
Рішенням  господарського  суду  від  Хмельницької  області   від
21.03.03 у справі № 6/216-н позов задоволено – визнано недійсним
рішення ДПІ від 29.07.02 № 186/26/03786490.
 
Рішення  мотивовано тим, що податкова накладна від  17.08.1999та
накладна  від 17.08.1999 № 2846 на відпуск дизпалива в кількості
134232 кг на суму185258 грн., які стали приводом для нарахування
позивачу  ПДВ  та  штрафних санкцій оскаржуваним  рішенням  ДПІ,
фіктивні,  що факту продажу позивачем ТОВ “Материк” дизпалива  у
зазначеній  кількості і на зазначену суму судом не  встановлено,
тому  у  відповідача відсутні підстави для нарахування  позивачу
податку  на  додану вартість відповідно до п. 4.1 ст.  4  Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Постановою  Житомирського апеляційного господарського  суду  від
24.09.03 вищезазначене рішення господарського суду залишено  без
змін з тих же підстав.
 
У  поданій  касаційній  скарзі Державна  податкова  інспекція  у
Дунаєвецькому районі просить скасувати прийняті у справі рішення
та  постанову судових інстанцій та в позові відмовити,  оскільки
на його думку, наявність податкової накладної, виданої позивачем
ТОВ   “Материк”,   та   відповідність  цієї  накладної   вимогам
законодавства є підставою для донарахування позивачу податкового
зобов’язання по ПДВ в сумі 30876 грн. та суми 7719 грн. штрафних
санкцій, всього в сумі 38595 грн. (докладніше у скарзі).
 
Судова  колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення   та  заперечення  представників  сторін  в   судовому
засіданні,  перевіривши  юридичну  оцінку  судовими  інстанціями
обставин   справи   та   повноту  їх  встановлення,   дослідивши
правильність    застосування   ними   норм   матеріального    та
процесуального  права,  прийшла  до  висновку  про   відсутність
правових  підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи  з
наступного.
 
26.07.02   ДПІ   у  Дунаєвецькому  районі  проведена   тематична
перевірка СТОВ “Агрофірма “Козацька долина” щодо сплати ПДВ  при
розрахунках з ТОВ “Материк” с. Олешин.
 
Перевіркою   було  встановлено,  що  17.08.1999   р.   Агрофірма
“Козацька  долина” виписала податкову накладну ТОВ “Материк”  на
реалізацію дизпалива в кількості 134 232кг. на суму 185258  грн,
в  тому  числі  ПДВ 30876 грн. Зазначену суму ПДВ ТОВ  “Материк”
віднесло на податковий кредит.
 
За результатами перевірки було складено акт № 60 від 26.07.02.
 
На підставі вищевказаного акту ДПІ прийняте рішення від 29.07.02
№    186/26/03786490   про   визначення   позивачу   податкового
зобов’язання по ПДВ в сумі 30876 грн. та суми 7719 грн. штрафних
санкцій, всього в сумі 38595 грн.
 
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 04.12.02  у
справі  №  6/216-н провадження у справі зупинялось  на  підставі
ст.   79  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        .  Справа  направлялась   в
Прокуратуру   Дунаєвецького  району   для   встановлення   факту
здійснення  господарської  операції з  відвантаження  зазначеної
кількості  дизпалива  Агрофірмою  “Козацька  долина”   для   ТОВ
“Материк”  та факту наявності чи відсутності підробки податкової
накладної від 17.08.1999 р. на відпуск дизпалива в кількості 134
232кг. на суму 185258 грн, в тому числі ПДВ 30876 грн.
 
Матеріалами прокурорської перевірки встановлено, що дизпаливо  в
серпні місяці в кількості 134 232кг. позивачем для ТОВ “Материк”
не  відпускалось,  що  вказана податкова накладна  є  фіктивною,
підпис  на  цій  накладній замість директора  агрофірми  виконав
головний  бухгалтер Андрущак І.О., який 25.03.02 помер,  тому  в
порушенні  кримінальної справи відносно нього по факту  підробки
накладної  було відмовлено на підставі ст. 6 КПУ України  (стор.
справи 44-64).
 
Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану
вартість”  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         об’єктом оподаткування ПДВ  є  операції
платників  податків з продажу товарів (робіт, послуг) на  митній
території України.
 
При  цьому  дата  виникнення податкових  зобов’язань  з  продажу
товарів (робіт послуг) визначається відповідно до п. 7.3.1 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Як  встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, операція
з  продажу дизпалива позивачем ТОВ “Материк” у серпні 1999р.  не
відбулась, як і не відбулась жодна з подій зазначена у п.  7.3.1
ст.   7   Закону  України  “Про  податок  на  додану   вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
Вищевикладене підтверджує повноту дослідження судами  першої  та
апеляційної інстанції всіх обставин справи та вірне застосування
до  них  норм  матеріального та процесуального  права,спростовує
доводи касаційної скарги.
 
З  урахуванням  зазначеного та керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,
111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Постанову  Житомирського  апеляційного господарського  суду  від
24.09.03  у  справі  № 6/216-н залишити без зміни,  а  касаційну
скаргу - без задоволення.