ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2004 Справа N 4/540
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "XXX"
на рішення господарського суду м. Києва
від 02.10.2003 року
у справі
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "XXX"
до Дочірньої компанії "YYY" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України",
Спеціалізованого державного підприємства
"ZZZ",
відділу державної виконавчої служби H-ського
районного управління юстиції м. Києва
про визнання недійсним акта про продаж на
прилюдних торгах,
та зустрічним
позовом Дочірньої компанії "YYY" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Акціонерної енергопостачальної компанії "XXX"
про визнання права власності,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним акта
про продаж на прилюдних торгах на підставі ст.48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, посилаючись на те, що прилюдні торги були проведені з
порушенням вимог законодавства.
Ухвалою суду першої інстанції від 17.09.2003 року про порушення
провадження у справі до участі у справі в якості відповідачів
залучено Спеціалізоване державне підприємство "ZZZ" та відділ
державної виконавчої служби H-ського районного управління юстиції
м.Києва.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив
вимоги щодо найменування майна.
Водночас відповідач за первісним позовом Дочірня компанія "YYY"
НАК "Нафтогаз України" звернувся до суду із зустрічним позовом до
позивача за первісним позовом про визнання права власності на
майно, яке ним було придбане з прилюдних торів, посилаючись на те,
що він є законним власником зазначеного майна, а його право
оспорюється АЕК "XXX".
Рішенням господарського суду м.Києва від 02.10.2003 року в
первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не
переглядалось.
У касаційній скарзі АЕК "XXX" вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняте ним рішення скасувати та в позові
відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом
вважає, що судове рішення відповідає вимогам закону, і тому
просить залишити його без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Відзиви на касаційну скаргу від Спеціалізованого державного
підприємства "ZZZ" та відділу Державної виконавчої служби H-ського
районного управління юстиції м.Києва до суду не надходили.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняте у ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктами 2, 4 ст. 10 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
майно підприємства відповідно до законів
України, статуту підприємства та укладених угод належить йому на
праві власності, повного господарського відання або оперативного
управління. Одним із джерел формування майна підприємства є
придбання майна іншого підприємства, організації, або інші
джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Відповідно до ст.ст. 64, 65 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, в редакції, що діяла на момент проведення
прилюдних торгів від 21.10.2002 року, державним виконавчим службам
надано право у разі відсутності у боржника коштів, достатніх для
покриття заборгованості, звертати стягнення, в процесі виконавчого
провадження, на інше майно, належне боржникові на праві власності
або закріплене за ним на праві повного господарського відання. На
зазначене майно накладається арешт і воно реалізується на
прилюдних торгах спеціалізованими організаціями, що мають право
здійснювати операції з нерухомістю, з якими державна виконавча
служба укладає відповідний договір.
Як встановлено судом, між регіональним відділенням Фонду
державного майна України по м. Києву та АЕК "XXX" за результатами
проведеного приватизаційного аукціону були укладені договори
купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності від
19.04.2002 року № 845 та № 846.
Відповідно до вказаних договорів, а також актів приймання-передачі
право власності на нежилі будинки № 11-12-13 літера "А" та літера
"Б" по вул. Р-ській дорога у м. Києві перейшло до АЕК "XXX".
ЗАТ "QQQ", як орендар зазначених нежилих приміщень, звернувся до
суду з позовами про визнання договорів №№ 845 та 846 від
19.04.2002 року, укладених за результатами аукціону, недійсними. У
зв'язку з цим Господарський суд м. Києва порушив провадження у
справах №№ 20/442 та 20/443 та з метою забезпечення позовів
ухвалами від 16.07.2002 року заборонив АЕК "XXX" вчиняти будь-які
дії по відчуженню майна, що було придбане за договорами №№ 845 та
846 від 19.04.2002 року до закінчення розгляду вказаних справ.
У межах виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу
господарського суду м. Києва № 12/84 від 19.08.2002 року ВДВС
H-ського РУЮ у м.Києві було звернуто стягнення на нежилі
приміщення в будинках № 11-12-13 літера "А" та літера "Б" по вул.
Р-ській дорога у м. Києві, що належали АЕК "XXX", та передано їх
для примусової реалізації СДП "ZZZ" згідно з укладеним договором.
СДП "ZZZ" провів прилюдні торги з примусової реалізації зазначених
нежилих приміщень, переможцем яких було визнано ДК "YYY" НАК
"Нафтогаз України". Після сплати ДК "YYY" НАК "Нафтогаз України" в
повному обсязі ціни, за якою були реалізовані нежилі приміщення -
17 000 000,00 грн., державним виконавцем був складений акт про
продаж майна з прилюдних торгів від 21.10.2002 року.
На підставі зазначеного акту та на виконання п. 6.4 Тимчасового
положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації
арештованого нерухомого майна ( z0745-99 ) (z0745-99)
, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року за № 68/5, ДК
"YYY" НАК "Нафтогаз України" були надані документи, що засвідчили
набуття останнім права власності на придбане майно в порядку
виконання судового рішення.
Господарським судом м. Києва встановлено, що порушень Тимчасового
положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації
арештованого нерухомого майна ( z0745-99 ) (z0745-99)
, затвердженого наказом
Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. за № 68/5, з боку
СДП "ZZZ", ВДВС H-ського РУЮ у м. Києві при продажу нежилих
приміщень №№ 11-12 літера "А" та 13 літера "Б" по вул. Р-ській
дорога в м. Києві з прилюдних торгів не було.
За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про
відсутність підстав для визнання акту ВДВС H-ського РУЮ м.Києва
від 21.10.2002 року недійсним.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Стаття 56 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
надає право боржнику визначати майно, на яке, в першу чергу, може
бути звернуто стягнення. Але такі пропозиції не можуть
розглядатися як вчинення дій по відчуженню майна з боку боржника,
оскільки ці пропозиції не є обов'язковими для державного
виконавця, який самостійно приймає рішення про черговість
примусової реалізації майна і вчиняє інші дії по його арешту,
вилученню і продажу в межах повноважень, наданих йому Законом
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Отже, не має підстав стверджувати, що продаж нежилих приміщень №№
11-12 літера "А" та 13 літера "Б" по вул. Р-ській дорога в місті
Києві відбувався за участю АЕК "XXX", а, отже, мало місце
порушення ухвал господарського суду м. Києва від 16.07.2002 року у
справах № 20/442 та № 20/443.
Посилання АЕК "XXX" у касаційній скарзі на неправильне
застосування статті 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ч.2 статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судом також не приймається до
уваги виходячи з наступного.
На підставі ст.1 ГПК юридичним особам надано право звертатись до
господарських судів за захистом своїх порушених або оспорюваних
справ. Згідно з ст.6 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
одним з видів захисту
права є визнання такого права. У даному випадку заявник ДАК "YYY"
НАК "Нафтогаз України" скористалося цією нормою, заявивши вимогу у
зустрічному позові про визнання права власності на нежилі
приміщення №№ 11-12 літера "А" та № 13 літера "Б" по вул. Р-ській
дорога в місті Києві.
Крім того, стаття 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
поширює
юрисдикцію судів на всі правовідносини, що виникають у державі.
Оскільки, позивачі і відповідачі (треті особи) у даній справі є
юридичними особами, а спір виник з їх господарської діяльності, то
господарський суд м.Києва правомірно розглянув та прийняв рішення
по зустрічному позову про визнання права власності, яке відповідає
матеріалам і обставинам справи, та вимогам законодавства.
Доводи касаційної скарги про те, що прийняте судове рішення у
даній справі стосується прав та обов'язків особи, що не була
залучена до участі у справі - ЗАТ "QQQ", як орендаря нежилих
приміщень, спростовується матеріалами і встановленими обставинами
справи. Предметом розгляду цієї справи були обставини, що
пов'язані з правомірністю відчуження майна на підставі акта органу
державної виконавчої служби і, відповідно, законність набуття
права власності на це майно новим власником. Правовідносини,
пов'язані з орендою майна і відповідними правами та обов'язками
сторін орендного договору не були предметом даного спору. Права
орендаря при зміні власності на державне майно врегульоване п.1
статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального
майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, відповідно до якої при зміні власника на
державне майно договір оренди зберігає чинність для нового
власника.
Тому оскаржене судове рішення про право власності на майно, що
знаходиться в оренді, не стосується прав та обов'язків орендаря.
Таким чином, судом дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, та вони повно встановлені у прийнятому рішенні, яке слід
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "XXX"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва
від 02.10.2003 року - без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук