Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді

суддів

розглянувши у відкритому Сімферопольської міжрайонної

судовому засіданні касаційну державної податкової інспекції

скаргу

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2003

у справі № 2-15/6641.1-03

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Б"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсним рішення,

за участю представників від:

позивача не зявились

відповідача

Рішенням Сімферопольської МДПІ № 38/211-0 та № 48/211-0 від 20.06.2002 стягнуто з ТОВ "Б" 10 583, 05 грн. - єдиного податку та 2, 00 грн. земельного податку, а також активів, що перебувають у власності платника податків та тих активів, на які він набуває права власності у майбутньому.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2003 задоволено позов частково: визнано недійсним рішення Сімферопольської МДПІ № 38/24-0 від 20.06.2002 в частині стягнення податкового боргу в сумі 10 583, 05 грн. та визнав недійсним рішення № 48/24-0 від 20.06.2002 в частині стягнення тієї ж суми. Суд зобов'язав Сімферопольську МДПІ списати податковий борг ТОВ "Б" по єдиному податку в сумі 10 583, 05 грн. відповідно до пп. 18.1.1, 18.1.3 п.18.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними фондами" (2181-14) № 2181-ІІІ від 21.12.2000. В решті позову відмовлено.

За результатами апеляційного провадження Севастопольським апеляційним господарським судом прийнято постанову від 09.12.2003, якою рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, Сімферопольська МДПІ звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2003 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2003 скасувати, а в позові ТОВ "Б" - відмовити.

Заслухавши представника відповідача, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права. колегія суддів Вищого господарського суду України,

В С Т А Н О В И Л А :

Позовні вимоги ТОВ "Б" були надіслані до господарського суду ще в липні 2002 року. Лише при повторному розгляді справи 17.06.2003 (т.2, а.с.17 зворот) представник позивача заявив усне клопотання про уточнення номерів оспорюваних рішень.

Натоміть у протоколі не відображено, чи задовольнив суд клопотання про зміну позовних вимог. З тексту рішення суду (т.2, а.с.19) також видно, що клопотання було заявлено, але чи задоволено, чи відхилено - суд не зазначає в рішенні. Немає і ухвали суду з цього приводу, лише в резолютивній частині рішення зазначені інші номери оспорюваних рішень, ніж ті, що в позовній заяві. Оскільки в засіданні суду представник податкової інспекції не приймав участі (не дивлячись на те, що суд ухвалою від 14.04.2003 (т. 2, а.с. 2)) суд визнав його явку обов'язковою). В справі відсутні оригінали оспорюваних рішень ДПІ, а є лише незасвідчені ксерокопії рішень, які були предметом дослідження при першому розгляді справи (т. 1, а.с. 16- 17), а отже, місцевий господарський суд і Севастопольський апеляційний господарський суд порушили вимоги ст. ст. 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Суд ухвалив рішення без наявності належних доказів, без участі представника сторони та не вирішив клопотання сторони. За таких обставин рішення і постанова у справі підлягають до скасування.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу висновки місцевого та апеляційного господарських судів. У зв'язку з цим, порушені у касаційній скарзі питання не розглянуті і не можуть бути предметом касаційного провадження, оскільки виходять за межі повноважень касаційної інстанції.

Адже, згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судова колегія в касаційному провадженні не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судові інстанції не розглянули спір відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1, п. 2. ч. 2 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.01.2004 № 3/9/10-0 задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.12.2003 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.06.2003 скасувати, а справу № 2-15/6641.1-03 передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.