ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 33/110
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши касаційну ПП “Б”
скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003
року
у справі за позовом ПП “Б”
до спільного українсько – кіпрського
ТОВ та іноземними інвестиціями “ОТ”
про стягнення 1455,79 грн.
В С Т А Н О В И В:
у березні 2003 року ПП “Б” звернулось до суду з позовом про
стягнення з спільного українсько – кіпрського ТОВ та іноземними
інвестиціями “ОТ” безпідставно сплачених коштів в розмірі 853,33
грн. за договором № 85354, 85355 – 85358 від 01.01.2000 року про
надання послуг телефонного зв’язку.
Заявою від 16.04.2003 року позивач збільшив суму позову, до
1455,79 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
24.06.2003 року, яке залишено без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся
з касаційною скаргою в якій просить рішення місцевого та
постанову апеляційного суду скасувати як такі, що прийняті з
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального
права та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги судова колегія вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПП “Б” та спільним
українсько – кіпрсько – американським ТОВ та іноземними
інвестиціями “СЗ” було укладено договір № 85354 – 85358 від
14.08.1998 року за яким останній зобов’язався встановити і
надавати технічне та сервісне обслуговування виробничих
телефонних номерів, які були встановлені позивачеві 14.09.1998
року згідно акту приймання – здавання в кількості п’яти штук.
Відповідно до тристоронньої угоди від 31.12.1999 року до
договору № 85354 – 85358 від 14.08.1998 року укладеної між
позивачем, спільним українсько – кіпрським ТОВ та іноземними
інвестиціями “ОТ” та спільним українсько – кіпрсько –
американським ТОВ та іноземними інвестиціями “СЗ” спільне
українсько – кіпрсько – американське ТОВ та іноземними
інвестиціями “СЗ” припинило надання позивачеві послуг
телефонного зв’язку, правонаступником щодо боргів позивача
відповідно до п. 2 угоди визнано відповідача.
01.01.2000 року між позивачем та відповідачем було укладено
договір № 85354, 85355 – 85358 відповідно до якого відповідач
забезпечує послугами зв’язку п’ять телефонних номерів позивача.
Відповідно до пункту 2.2 вказаного договору передбачалося, що
конкретні тарифи абонентської плати, вартість міжнародних і
міжміських переговорів, а також інших послуг телефонного зв’язку
встановлюються Підприємством з урахуванням граничних тарифів
Державного комітету зв’язку України і можуть змінюватись
внаслідок введення нових граничних тарифів або зміною
економўчної ситуації. Відомості про подібні зміни Абонент може
отримати в реєстраційних пунктах Підприємства.
Пунктом 7.3.5 договору позивач зобов’язався своєчасно проводити
оплату за послуги телефонного зв’язку в порядку, передбаченому в
даному Договорі.
Як встановлено міським та апеляційним судами, і це
підтверджується матеріалами справи, по серпень 2002 включно
позивач оплачував послуги зв’язку у вигляді абонентської плати
відповідно до виставлених відповідачем рахунків.
08.10.2002 року відповідачем було виставлено рахунок на оплату
послуг зв’язку за вересень 2002 року, в якому окремим рядком
виділена почасова оплата відповідно до наказу № 120 від
07.06.2002 Держкомзв’язку й інформатизації України яким
затверджено Граничні тарифи на основні послуги електрозв’язку.
Відповідно до п. 1 Граничних тарифів абонплата з похвилинною
оплатою місцевих розмов застосовуються всіма підприємствами та
організаціями зв’язку, що розташовані на території України,
незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності та
безпосередньо стосується користувачів, яким надаються послуги
зв‘язку.
У відповідності до умов договору № 85354, 85355 – 85358 від
01.01.2000 року відповідачем було надано оголошення в газеті
“Наше місто” та були вивішені оголошення в реєстраційних пунктах
про встановлення абонплати з похвилинною оплатою місцевих
розмов.
За таких обставин відповідач виконав договірні зобов‘язання
перед позивачем в повному обсязі, абонплата з похвилинною
оплатою місцевих розмов встановлена відповідачем відповідно до
норм, які регулюють спірні правовідносини у сфері надання послуг
зв‘язку та у відповідності з умовами договору міський та
апеляційний суди дійшли правильного висновку щодо
необґрунтованості позовних вимог і підстав для скасування
постановлених по даній справі судових рішень судова колегія не
вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Виший господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Б” залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 року, без змін.