ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Cправа N 33/367
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Печерському районі м. Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18.09.2003
у справі № 33/367
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "ТД"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним розпорядження та
податкового повідомлення - рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: присутні
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.06.2003 у справі
№ 33/367, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18.09.2003 позов задоволено: податкове
повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від
28.03.2003 № 132308/0, розпорядження ДПІ у Печерському районі м.
Києва від 21.01.2003 № 70 визнано недійсними з мотивів
правомірного включення позивачем до складу податкового кредиту
1030000 грн. податку на додану вартість у жовтні 2002 р.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 18.09.2003 у справі № 33/367, у позові відмовити, посилаючись
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції п.п. 7.2.1
п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями), оскільки податкова накладна № 21 від
18.10.2002 не відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у зв'язку
з чим не може бути підставою для включення до податкового кредиту
витрат по сплаті податку на додану вартість.
Відповідачем у судовому засіданні суду касаційної інстанції
заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі у
зв'язку з порушенням господарським судом м. Києва провадження у
справі за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва до ТОВ ТД" та
АТЗТ "К" про визнання недійсним договору № 18/10 від 18.10.2002 р.
Клопотання про зупинення провадження у справі задоволенню не
підлягає з огляду на межі повноважень касаційної інстанції,
передбачені ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
першої та апеляційної інстанції норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить з обставин, встановлених у справі судами першої
та апеляційної інстанцій, а саме.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим
повідомленням - рішенням ДПІ у Печерському районі м. Києва від
28.03.2003 № 132308/0 позивачу було донараховано податок на додану
вартість у сумі 2054 грн., застосовано штрафні санкції з податку
на додану вартість у сумі 514 грн., а розпорядженням від
21.01.2003 № 70 - зменшено суму бюджетного відшкодування з податку
на додану вартість на 1030000 грн. за жовтень 2002 року.
Оспорювані податкове повідомлення-рішення від 28.03.2003
№ 132308/0 та розпорядження від 21.01.2003 № 70 прийняті на
підставі акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.03.2003
№ 90/23-08-07/32207964 "Про результати позапланової документальної
перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до
бюджету сум податку на додану вартість ТОВ "ТД" за жовтень 2002
р.", в якому зроблено висновок про включення позивачем до
податкового кредиту суми ПДВ без фактичного придбання товарів,
вартість яких включається до складу валових витрат, (оскільки
операція по придбанню управляючого комплексу поліграфічного
обладнання та друку оригіналів - макетів має ознаки фіктивності),
у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Ухвалюючи рішення і постанову у справі, господарські суди
попередніх інстанцій на підставі доказів, що є в матеріалах справи
(договору № 18/10 від 18.10.2002, договору комісії № 21/10 від
21.10.2002, договору поставки № 139 від 23.10.2002, видаткової
накладної № РН-0000021 від 18.10.2002, податкової накладної № 21
від 18.10.2002, ВМД № 100000/2/265414 від 25.10.2002 та інш.)
визнали помилковими висновки відповідача, викладені в акті
перевірки, щодо фіктивності операції купівлі - продажу товару між
позивачем та АТЗТ "К", оскільки вони спростовуються наданими до
справи копіями первинних та облікових документів.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між
сторонами виникли стосовно визначення правомірності віднесення
позивачем до податкового кредиту відповідних сум ПДВ у
взаємовідносинах позивача з АТЗТ "К" щодо їх належного
підтвердження.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 7.1, 7.2 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) об'єктом
оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж
товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)
цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка
зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана
на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)
нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і
передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення
вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового
кредиту.
Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями) платник податку зобов'язаний надати
покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими
рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування
податкової накладної; назву юридичної особи, зареєстрованої як
платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів
(робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву
отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та
відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму
коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Порядок формування права на податковий кредит визначений п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно п.п. 7.4.1 якого податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Крім того, у п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що не дозволяється
включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Датою виникнення права на податковий кредит, згідно з п.п. 7.5.1
п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів, дата виписування відповідного
рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Місцевим та апеляційним господарськими судами при розгляді спору
встановлено, що позивачем на підставі договору з АТЗТ "К" № 18/10
від 18.10.2002 придбано "Управляючий комплекс поліграфічного
обладнання та друку оригіналів - макетів" на загальну вартість -
6180000 грн., в т. ч. ПДВ 1030000 грн.
Позивачем від АТЗТ "К" було отримано податкову накладу № 21 від
18.10.2002, на підставі якої суму ПДВ було віднесено до
податкового кредиту.
Податкова накладна № 21 від 18.10.2002, надана АТЗТ "К", оформлена
відповідно до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997
№ 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями), в якій окремими рядками
зазначені всі необхідні реквізити, визначені у пунктах "а - и"
вказаного підпункту, у тому числі, вказано повне найменування
товару, який продавався - "Управляючий комплекс поліграфічного
обладнання та друку оригінал - макетів".
Враховуючи, що вказаний у п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
перелік є
вичерпним, місцевим та апеляційним господарськими судами
обґрунтовано визнано помилковими посилання відповідача на
порушення позивачем вказаної норми, оскільки вона не передбачає
зазначення в податковій накладній індивідуальних ознак майна
(серійного номеру, назви виробника, місця та дати виготовлення,
технічних характеристик).
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли до правомірного висновку про відсутність з боку позивача
зазначених в акті перевірки порушень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського
суду від 18.09.2003 № 33/367 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12), Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
qsds від 18.09.2003 у справі № 33/367 - без змін.