ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Cправа N 28/375
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у Оболонському районі м. Києва
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003
у справі № 28/375
господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ "Київська поліграфічна фабрика
"З"
до ДПІ у Оболонському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2003 у справі
№ 28/375, залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 позов задоволено: податкові
повідомлення - рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від
12.05.2003 № 0000342600/0 та від 19.06.2003 № 0000342600/1 визнано
недійсними з мотивів правомірного включення позивачем до
податкового кредиту у березні 2001 р. витрат по сплаті ПДВ у
зв'язку з придбанням позивачем у ТОВ "ФІ" мазуту М-40.
У касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.10.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
04.08.2003 у справі № 28/375, постановити нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції ст. 128 Цивільного кодексу України, п. 7.5
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР, оскільки відвантаження
мазуту на адресу позивача і зарахування коштів на рахунок продавця
не відбувалося.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування господарським судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі судами
першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення
правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту
відповідних сум ПДВ у взаємовідносинах позивача з ТОВ "ФІ" по
придбанню мазуту М - 40 у березні 2001 р.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ у Оболонському районі
м. Києва від 12.05.2003 № 0000342600/0 позивачу було визначено
податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 258
034, 5 грн. (172 023 грн. основного боргу та 86 011, 5 грн.
штрафних санкцій) та від 19.06.2003 № 0000342600/1 у розмірі 3 000
000 грн. (2 000 000 грн. основного боргу та 1 000 000 грн.
штрафних санкцій).
Оспорювані податкові повідомлення-рішення від 12.05.2003
№ 0000342600/0 та від 19.06.2003 № 0000342600/1 прийняті на
підставі акту перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва
№ 1838/10/26-05-02470684 від 08.05.2003, в якому відповідач
прийшов до висновку, що угоди між позивачем і ТОВ "ФІ" по
придбанню мазуту є мнимими, фактично операція купівлі - продажу
мазуту не відбувалася, у зв'язку з чим первинні документи, які
свідчать про отримання мазуту позивачем від ТОВ "ФІ" і проведення
розрахунків з останнім, не приймаються відповідачем в o3drbepdfemm
права позивача на податковий кредит.
Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , п. 7.1, 7.2 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків
з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;
продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними
(контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа -
продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів
(робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та
скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Порядок формування права на податковий кредит визначений п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з п.п. 7.4.1 якого податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Крім того, у п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначено, що не дозволяється
включення до податкового кредиту будь - яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.
Датою виникнення права на податковий кредит, згідно з п.п. 7.5.1
п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку
в оплату товарів, дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що
16.03.2001 між позивачем та ТОВ "Фактор - Імпекс" укладений
контракт № 777/СН, згідно з яким позивач придбав у ТОВ "ФІ" мазут
М-40 в кількості 18 788,165 т, ціна за 1 т - 638,7 грн., в т. ч.
ПДВ 106,45 грн. 22.03.2001 між сторонами складені акти прийому -
передачі 12710 т 784 кг та 6077 т 381 кг мазуту. ТОВ "ФІ"
поставило позивачу мазут у кількості 18 788,165 т загальною
вартістю 12 000 000,99 грн., в т. ч. ПДВ 2 000 000,16 грн., про що
свідчить накладна на його отримання № 131 від 22.03.2001. По
вказаній господарській операції ТОВ "ФІ" надав позивачу належно
оформлену податкову накладну № 25 від 22.03.2001 на загальну суму
12 000 000,98 грн., в тому числі ПДВ 2 000 000,16 грн. Зазначена
операція відображена позивачем у книзі обліку придбання товарів
(робіт, послуг). Сума ПДВ, вказана у податковій накладній № 25 від
22.03.2001, віднесена позивачем до складу податкового кредиту за
березень 2001 року.
19.03.2001 між позивачем та ТОВ "ФІ" укладено договір комісії
№ 74/МК, за яким позивач доручив ТОВ "ФІ" провести ряд
зовнішньоекономічних операцій з продажу майна (в даному випадку
мазуту). На виконання договору комісії від 19.03.2001 позивачем
передано на комісію ТОВ "ФІ" мазут марки М-40 в кількості 18 788
165 кг за ціною 532,25 грн. за тону, про що свідчать наявні в
справі акти прийому-передачі від 22.03.2001. Вказаний товар за
дорученням позивача реалізований ТОВ "ФІ" фірмі "С1" (США), що
підтверджується відповідними вантажними митними деклараціями. Про
проведення розрахунків за договором комісії № 74/МК від 19.03.2001
свідчать виписки з банківського рахунку позивача. При здійснені
експорту мазуту фірмі "С1" (США) позивачем застосовано нульову
ставку ПДВ відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Що стосується посилань позивача на мнимість вищезазначених угод
між позивачем і ТОВ "ФІ", то слід зазначити, що надані позивачем
до матеріалів справи докази (копії договорів, накладних, актів
прийому - передачі мазуту, копії платіжних доручень, виписок з
банківського рахунку, лист Київського регіонального управління КБ
"Приват Банк" від 27.07.2003 № 16-2-03/864, наданий на запит
господарського суду; лист Центрального енергетичної митниці №
22/1-3337 від 28.03.2003, вантажні митні декларації та інші)
визнано господарськими судами першої та апеляційної інстанції
допустимими і достатніми для підтвердження факту передачі предмету
договорів (мазуту М - 40) і здійснення розрахунків за цими
договорами, а також вивезення предмету договорів за межі митної
території України.
Відповідачем же, в порушення вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не доведено фактів і обставин, на які він посилається, в т. ч. не
подано доказів визнання угод (які відповідач вважає мнимими)
недійсними у встановленому законом порядку.
На підтвердження податкового кредиту у березні 2001 року у сумі 2
000 000 грн. позивач мав податкову накладну № 25 від 22.03.2001 на
загальну суму 12 000 000, 98 грн., в т. ч. 2 000 000, 16 грн. ПДВ,
оформлену відповідно до вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Обґрунтованими є і висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанції щодо застосування позивачем нульової ставки
ПДВ відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при здійснені експорту
мазуту, що підтверджено належним чином оформленими вантажними
митними деклараціями, листом Центрального енергетичної митниці
№ 22/1-3337 від 28.03.2003, наданим на запит господарського суду.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли до правомірного висновку про відсутність з боку позивача
зазначених в акті перевірки порушень п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Київського апеляційного господарського
суду від 14.10.2003 у справі 28/375 відповідає вимогам чинного
законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим
підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Оболонському районі м. Києва залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14.10.2003 у справі 28/375 - без змін.