ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 25\126
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Бенедисюка І.М., Дерепи В.І. розглянув
касаційну скаргу АКБ “Мрія” в особі Подільської філії на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.07.2003 р. у справі № 25\126 за позовом АКБ “Мрія” в
особі Подільської філії до ВАТ “Нікопольський південнотрубний
завод”
про стягнення 4406595,88 грн.
за участю представника позивача – Жуков А.М.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
29.04.2003 р. позов задоволено частково та стягнуто з
відповідача на користь позивача 3500000 грн. основного боргу,
311835,61 грн. відсотків, 1470,50 грн. витрат по сплаті держмита
та 102,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. У решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.07.2003 р. рішення від 29.04.2003 р. скасовано та в
позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду посилаючись на те, що вона прийнята з
порушенням норм чинного законодавства та залишити рішення без
змін.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представника позивача, суд
встановив наступне.
У березні 2003 р. позивач звернувся до господарського суду з
позовом про стягнення з відповідача 3500000 грн., 142684,93 грн.
відсотків, які нараховані у відповідності до ст. 48
Уніфікованого закону “Про переказні векселі та прості векселі”
( 995_009 ) (995_009)
та 763910,95 грн. відсотків, нарахованих у
відповідності до ст. 2 п. 5 Закону України “Про обіг векселів в
Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
.
Місцевий суд повно, об’єктивно дослідив надані сторонами докази,
належним чином їх проаналізував та дійшов висновку про часткове
задоволення позовних вимог. При цьому суд виходив з того, що
02.09.99 р. ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” емітувало
на користь ТОВ “Україна-Азербайджан” прості векселі
№ 65305114017478, № 65305114017480, № 65305114017481,
№ 65305114017482, № 65305114017483, № 65305114017484,
№ 65305114017485 номінальною вартістю 500000 грн. кожний на
загальну суму 3500000 грн. зі строком платежу 02.09.2000 р.
ТОВ “Україна-Азербайджан” було вчинено індосамент на векселях
“платити наказу АКБ “Мрія”. В свою чергу Подільської філією АКБ
"Мрія” був вчинений індосамент “платити наказу ПП “Карсервіс”.
Останнім на векселях було вчинено індосамент “платити наказу”
без зазначення індосата. До того ж правомірність володіння
позивачем вказаними простими векселями підтверджувалось
укладеним між позивачем і ТОВ “Глобал Газ” договором
купівлі-продажу векселів № Т-01\03 від 08.01.2003 р. та актом
прийому-передачі векселів від 10.01.2003 р. до цього договору.
27.02.2003 р. позивач пред’явив відповідачу вищевказані векселя
до оплати по акту пред’явлення векселів до платежу, але платежу
не отримав у зв’язку з неможливістю відповідача здійснити
оплату, тому місцевий суд правомірно стягнув з відповідача
основний борг.
Місцевий суд дійшов також правильного висновку щодо часткового
стягнення відсотків в розмірі 6% річних, нарахованих до
порушення справи про банкрутство відповідача (до 01.03.2002 р.)
та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки,
згідно з п. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
передбачено, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф,
пеня) та не застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов’язань тощо.
Апеляційний суд мав у своєму розпорядженні ті ж докази, що і
місцевий суд, однак дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення позову. Підставою такого висновку суд навів
наявність договору від 08.01.2003 р. купівлі-продажу векселів,
що, на думку суду, унеможливлює застосуванню у вирішенні спору
вексельного законодавства. Однак, суд не навів жодного
обґрунтування неможливості застосування вексельного права та
зміни придбаними векселями правового статусу до рівня
неможливості їх пред’явлення до оплати, або заявлення вимоги про
стягнення забезпечених векселями коштів. Слід зазначити, що суд
залишив без зміни умови про наявність безумовного грошового
зобов’язання векселедавця сплатити власнику векселя зазначені у
векселях кошти, тобто погодився з існуванням між сторонами
правовідносин, які врегульовані вексельним
законодавством. Наявні внутрішні протиріччя в змісті постанови
апеляційної інстанції знецінюють правомірність її висновків.
Враховуючи викладене, постанова апеляційного суду не відповідає
вимогам ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та роз’ясненню, яке
міститься в ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.76 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
щодо обґрунтованості судового рішення, тому
підлягає скасуванню, а рішення – залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу АКБ “Мрія” в особі Подільської філії
задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.07.2003 р. скасувати, а рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 29.04.2003 р. залишити без змін.
3. Стягнути з ВАТ “Нікопольський південнотрубний завод” на
користь АКБ “Мрія” в особі Подільської філії 850 грн. державного
мита.
4. Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
наказ.