ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 25/400
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва
на постанову від 08.09.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №25/400
господарського суду м.Києва
за позовом ТОВ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м.Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №2 від 17.06.03 p.), Б.Б.Б. (дов. №3 від
17.06.03 p.)
відповідача: В.В.В. (дов. від 10.01.04 p. б/н)
У засіданні оголошувалась перерва до 05.02.04 p..
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 05.02.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень ДПІ у H-ському районі м. Києва від 11.10.02 №
0000952301/0, від 11.10.02. № 00002522312, від 11.10.02 №
00002532312, від 11.10.02 № 0000962301/0, та від 20.12.02 №
0000952301/1, від 20.12.02 № 00002522312/1, від 20.12.02 №
00002532312/1, від 20.12.02 № 0000962301/1, та від 13.03.03 №
0000952301/2, від 13.03.03 № 00002522312/2, від 13.03.03 №
00002532312/2, від 13.03.03 № 0000962301/2.
Рішенням господарського суду м.Києва (суддя Муравйов О.В.) від
19.06.03 позов задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних
вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі головуючого Островича С.Є., суддів: Сотнікова С.В.,
Алданової К.С. від 08.09.03 рішення місцевого господарського суду
у даній справі залишено без змін.
ДПІ у H-ському м.Києва звернулась до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а тому просить її скасувати. в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального права відзначає наступне:
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у H-ському районі м. Києва
від 11.10.02 №0000952301/0 згідно з п.п. "б" п.п.4.2.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до п.п.7.4.1, 7.4.3 п. 7.4, п.7.3.6 ст. 7,
п.З.1.2 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивачу ТОВ "XXX" визначено податкове зобов'язання
по ПДВ у сумі 96216 грн., застосовані штрафні санкції по ПДВ у
розмірі 23392 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування на суму
71581 грн. та застосовані штрафні санкції по ПДВ у розмірі 14120
грн.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у H-ському районі м. Києва
від 11.10.02 №00002522312 згідно з п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 11
Закону України "Про державний бюджет України на 2000 рік"
( 1458-14 ) (1458-14)
, ст. 15 Закону України "Про державний бюджет України
на 1999 рік" ( 378-14 ) (378-14)
визначено податкове зобов'язання позивача
ТОВ "XXX" по відрахуванням збору до Державного інноваційного фонду
у сумі 1711,59 грн.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у H-ському районі м. Києва
від 11.10.02 №00002532312 згідно з п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.3 р.2
Порядку збору та використання коштів для фінансування витрат,
пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням
автомобільних доріг загального користування" ( 83-93-п ) (83-93-п)
,
затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.93
№83 позивачу ТОВ "XXX" визначено податкове зобов'язання по
відрахуванням до "RRR" у загальній сумі 1009,83 грн.
Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у H-ському районі м. Києва
від 11.10.02 №0000952301/0 згідно з п.п. "б" п.п.4.2.2 ст. 4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу ТОВ
"XXX" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у
сумі 251190 грн. та штрафним санкціям по податку на прибуток у
розмірі 54614 грн.
Підставою видачі спірних податкових повідомлень-рішень зазначений
акт перевірки №2301-077 від 03.10.2002р.
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
відповідно до акту перевірки в грудні 2000 року до обсягу
неоподатковуваних ПДВ операцій враховано 12227 грн. вартості
комп'ютеру з брайлівським дисплеєм для сліпих, проданого за
договором №119 від 31.08.00 бібліотеці для сліпих "QQQ". В
порушення п.п.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ТОВ "XXX" у 2000 році не проводило
розподіл податкового кредиту по оподатковуваних та
неоподатковуваних операціях, що призвело до завищення чистої суми
податкових зобов'язань по ПДВ з від'ємним значенням за грудень
2000 року на суму 2588 грн.
Відповідно до п.п. 7.4.3 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли товари
(роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, [частково
використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до
суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
Господарським судом було встановлено, що комп'ютер з брайлівським
дисплеєм для сліпих було придбано і використано позивачем виключно
в неоподатковуваній операції, і навіть частково цей товар в
оподатковуваних операціях позивачем не використовувався, а тому
правомірно зроблено висновок про відсутність підстав для розподілу
податкового кредиту за цією підставою, а також про неправомірність
зменшення бюджетного відшкодування на 2588 грн.
Також в акті перевірки вказано, що ТОВ XXX" протягом квітня,
червня 2000 року, січня, травня, червня, вересня, грудня 2001
року, лютого, червня 2002 року було реалізовано товари за цінами
нижче ціни придбання, у зв'язку з чим товариство зобов'язано було
здійснити уцінку таких товарів. За висновками перевіряючих, продаж
товариством товарів за цінами нижче ціни придбання, без уцінки,
призвело до порушення п. 5.9 1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Порядку ведення
обліку приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів
(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини (палива), комплектуючих виробів
та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, і
залишках готової продукції (у тому числі малоцінних предметів на
складах) ( z0417-98 ) (z0417-98)
, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України, від 11.06.98р. № 124 (зі змінами) та п.п. 7.4.1 п. 7.4
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Господарським судом було встановлено, що доказів про уцінку
позивачем товару, про який зазначено в акті перевірки, в порядку,
визначеному вищевказаним Положенням, відповідачем не надано, а
також, що відповідачем не надано доказів про втрату товару, який
реалізовувався позивачем, своїх якісних характеристик чи первісне
очікуваної економічної вигоди. Факт проведення уцінки позивач
заперечує. Нова оцінка доказів виходить за межі касаційного
провадження.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на
власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню
робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється
фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти
підприємницької діяльності у порядку, встановленому
законодавством.
Ознака "на власний ризик" передбачає, що не кожна господарська
операція може бути прибутковою.
Відповідно до ст. 23 п. 1 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємство реалізує свою продукцію, майно за
цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній
основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, -
за державними цінами і тарифами.
Господарським судом було встановлено, що відповідачем не надано
доказів про те, що на майно, яке реалізоване позивачем нижче ціни
придбання, існують обмеження при визначенні ціни та не наведено
посилань на норми податкового законодавства, які забороняють
включати до валових витрат витрати по товару, який в подальшому
був реалізований за ціною нижче ціни придбання, а тому правомірно
зроблено висновок про відсутність у позивача завищення валових
витрат на 817500 грн.
Враховуючи викладене, а також те, що згідно із п. 7.4.1 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації, господарський
суд правомірно дійшов до висновку про відсутність у відповідача
підстав для неприйняття 163472 грн. за цим епізодом до податкового
кредиту позивача.
Що стосується донарахування відповідачем суми збору до Державного
інноваційного фонду колегія суддів відмічає наступне:
господарськими судами при розгляді справи було встановлено
наявність розрахунків позивача по внескам до Державного
інноваційного фонду за перевіряємий ДПІ у H-ському районі м.Києва
період. Відповідно до ст.92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
виключно законами України встановлюються Державний бюджет України
і бюджетна система України; система оподаткування, податки і
збори. Визначення бюджетної системи, порядок її утворення, в тому
числі розмежування компетенції державних органів та органів
місцевого самоврядування міститься в Законі України "Про бюджетну
систему України" ( 512-12 ) (512-12)
(був чинний до 21 червня 2001р., тобто
в податковий період, що перевірявся ДПІ у H-ському районі
м.Києва). Відповідно до ст.28 цього Закону ( 512-12 ) (512-12)
закон про
Державний бюджет України не може встановлювати нові, змінювати чи
скасовувати існуючі податки, збори, інші обов'язкові платежі,
вносити зміни до чинного законодавства. У разі необхідності зміни
чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів.
У Законі України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
зазначено, що принципи побудови системи оподаткування в Україні,
податки та збори (обов язкові платежі) до бюджетів та до державних
цільових фондів визначаються саме цим Законом. Відповідно до
ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору
у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та
теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть
встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім
законів про оподаткування. Зміна податкових ставок і механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть
запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на
відповідний рік. Порядок зарахування податків і зборів
(обов'язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих
бюджетів та державних цільових фондів встановлюється Верховною
Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і
сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону
та інших законів України.
Відповідно до ст.14 цього Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
збір до Державного
інноваційного фонду належить до загальнодержавних зборів, які
встановлюються Верховною Радою України. Відповідно до ст.17 цього
Закону ( 1251-12 ) (1251-12)
сплата податків і зборів (обов'язкових
платежів) проводиться у порядку, встановленому цим Законом та
іншими законами України. З урахуванням викладеного господарські
суди правомірно дійшли до висновку про те, що встановлення ставки
збору до Державного інноваційного фонду в Законі України "Про
Державний бюджет України на 2000 рік" ( 1458-14 ) (1458-14)
та в Законі
України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" ( 378-14 ) (378-14)
суперечить вимогам наведених вище законів.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
платники податків зобов язані сплачувати належні суми
податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами
терміни., але дата сплати збору до Державного інноваційного фонду
на законодавчому рівні не визначена.
З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд правильно
дійшов до висновку про неправомірність донарахувань відповідачем
збору до Державного інноваційного фонду.
Що стосується донарахування відповідачем суми збору на
фінансування витрат, пов язаних з будівництвом, реконструкцією,
ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування,
колегія суддів Вищого господарського суду відзначає наступне:
відповідно до п.3 Порядку збору та використання коштів для
фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією,
ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування
( 83-93-п ) (83-93-п)
(затв. Постановою Кабінету Міністрів України від
02.02.93 №83) заготівельні, торгівельні та постачальницько-збутові
організації відраховують кошти на дорожні роботи у розмірі від
0,03 до 0,06 % річного обороту. Господарським судом при розгляді
даної справи було встановлено, що в акті перевірки в порушення
п.12 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних і
фінансових санкцій органами державної податкової служби
( z0268-01 ) (z0268-01)
відсутні зауваження щодо неправильного визначення
позивачем розміру валових доходів за вказаний період, не
зазначено, в чому саме полягає порушення податкового
законодавства, в зв'язку з чим господарським судом правомірно було
зазначено, що висновок про розходження показників обсягу
товарообігу за даними підприємства з аналогічними показниками за
даними перевірки є неправомірним.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського
суду україни вважає, що постанова апеляційного господарського суду
відповідає нормам чинного законодавства, а тому має бути залишена
без змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.06.03
p. у справі №25/400 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська