ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.01.2004                              Справа N 17/136

   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

                             головуючого,

                             суддів

за участю повноважних представників:

позивача

відповідача                  Є-ко О.В.

розглянувши  у               ВАТ "Металургійний комбінат "А"

відкритому

судовому засіданні

касаційну  скаргу

на постанову                 від 24 вересня 2003 року

                             Донецького апеляційного

                             господарського суду

у справі                     №   17/136

за позовом                   ВАТ "Металургійний комбінат "А"

до                           Корпорації "ІСД"

про   стягнення 224087, 35 грн.,

                        В С Т А Н О В И В:

У квітні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Донецької області з позовом до відповідача про  стягнення  166007,

64 грн. основного боргу, пені 12204, 75 грн., суми інфляції 32476,

09 грн., 3% річних 13398, 87 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня  2003

року у позові відмовлено.

Постановою Донецького  апеляційного  господарського  суду  від  24

вересня 2003 року рішення господарського суду залишене без змін.

У касаційній скарзі позивач просить вказану  постанову  скасувати,

як  прийняту  з  порушенням  норм  матеріального  і процесуального

права.

Заслухавши пояснення представників сторін,  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі  встановлених  в  ній фактичних обставин,

проаналізувавши     правильність     застосування      апеляційним

господарським  судом  при  прийнятті  оскаржуваної  постанови норм

матеріального і процесуального права,  суд  вважає,  що  касаційна

скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  між сторонами 1 серпня 1999

року був укладений договір № УСЛ/ТР-08/99 на надання  транспортних

послуг,   пунктом  1.1  якого  передбачено,  що  предметом  даного

договору є надання позивачем відповідачу послуг.

Пунктом 6.1  договору  сторони   обумовили   оплату   відповідачем

вартості наданих позивачем послуг на підставі рахунків останнього,

які  мають  бути  пред'явленими  відповідачу   щодекадно   кожного

відповідного числа місяця.

Як правильно встановлено судом,  позивач в порушення умов договору

рахунки до оплати відповідачу в  обумовлені  договором  строки  не

пред'являв.

З наданих позивачем рахунків не вбачається,  що вони розраховані у

зв'язку з виконанням умов договору №  УСЛ/ТР-08/99  від  1  серпня

1999 року.

Умовами договору  передбачений  обов'язок  відповідача  оплачувати

позивачу лише вартість послуг з  доставляння  вугілля,  зважування

вантажу,  передавання вантажу,  повернення порожніх вагонів,  а не

плати за  користування  вагонами.  Внесення  власнику  залізничної

під'їздної   колії   плати   за   користування   вагонами   діючим

законодавством не передбачено.

Враховуючи, що зобов'язання відповідача сплачувати позивачу  плату

за користування вагонами у договорі не міститься і п. 6.4 договору

встановлений  лише  порядок  нарахування  плати  за   користування

вагонами  з  моменту  їх  прийняття  до  моменту  їх  здавання  за

ставками,  затвердженими  наказом  Мінтрансу  України  №  53   від

02.02.1999   року,   судом  апеляційної  інстанції  вірно  визнані

безпідставними  вимоги  позивача  щодо  стягнення  суми  основного

боргу,  а  також  пені,  інфляційних  та  3  %  річних у зв'язку з

неоплатою вказаної суми.

За таких  обставин  суд  вважає,  що   при   прийнятті   постанови

апеляційної   інстанції,   суд  повно  і  всебічно  перевірив  усі

обставини справи,  дав належну правову оцінку  зібраним  у  справі

доказам   і  постановив  законну  і  обгрунтовану  постанову,  яку

необхідно залишити без змін.

Доводи позивача,  викладені у касаційній  скарзі,  судова  колегія

вважає необгрунтованими,  оскільки вони спростовуються зібраними у

справі доказами і не відповідають вимогам  діючого  законодавства,

що регулює дані правовідносини.

На підставі викладеного,  керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-9,

111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,

Вищий господарський суд України

                       П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького   апеляційного  господарського  суду  від  24

вересня 2003 року  залишити  без  змін,  а  касаційну  скаргу  ВАТ

"Металургійний комбінат "А" - без задоволення.