ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 16/128-03-3783
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши касаційну СП “МА” у формі ТОВ
скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від
16.09.2003р.
у справі за позовом СП “МА” у формі ТОВ
до 1) Одеської міської ради
2) ЗАТ “Футбольний клуб “Ч”
третя особа Представництво по управлінню
комунальною власністю Одеської
міської ради
про визнання недійсним рішення Одеської міської ради та договору
купівлі продажу
В С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року СП “МА” звернулось до суду з позовом про
визнання недійсним рішення Одеської міської ради № 1256 – ЩЩ1У
від 25.04.2003 року з тих підстав, що зазначене рішення порушує
його права та охоронювані законом інтереси.
09.06.2003 року позивач доповнив позов вимогами про визнання
недійсним договору купівлі – продажу нежитлових будівель та
споруд загальною площею 947,9 кв. м., розташованих у м. Одесі по
вул. Новощепний ряд 5, укладеного 18.04.2003 року Одеською
міською радою з ЗАТ “Футбольний клуб “Ч” як такого, що не
відповідає вимогам закону.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2003 року
до участі у справі у якості відповідача залучено ЗАТ “Футбольний
клуб “Ч” та Представництво по управлінню комунальною власністю
Одеської міської ради у якості третьої особи.
Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2003
року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 16.09.2003 року, у задоволенні позовних
вимог відмовлено.
Не погодившись з зазначеними судовими рішеннями позивач
звернувся з касаційною скаргою в якій просить рішення місцевого
та постанову апеляційного суду скасувати як такі, що прийняті з
порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та
процесуального права і прийняти нове рішення яким позовні вимоги
задовольнити.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін,
зокрема і після оголошеної судом до 15.01.2004 року перерви,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення
виходячи з наступного.
Згідно рішення Одеської міської ради від 28.12.2001 року № 3020
– 23 “Про внесення змін та доповнень до рішень Одеської міської
ради щодо приватизації та відчуження об’єктів комунальної
власності територіальної громади м. Одеси у 2000 – 2001 року”
спірні будівлі по вул. Новощепний ряд, 5 м. Одеса підлягали
викупу для знесення і подальшого будівництва автостанції, яке
було розпочато ЗАТ “Футбольний клуб “Ч”.
З останнім Одеська міська рада і уклала 18.04.2003 року
нотаріально посвідчений договір купівлі – продажу будівель по
вул. Новощепний ряд, 5 за 71 720, 40 грн.
За взятими на себе зобов’язаннями покупець зобов’язався знести
об’єкт купівлі –продажу для подальшого будівництва автостанції.
Таким чином, у даному випадку відчуження майна, що перебувало у
комунальнўй власності, здійснювалось для вивільнення земельної
ділянки і забезпечення нового будівництва об’єкта соціальної
інфраструктури міста, а тому на ці правовідносини положення ЗУ
“Про приватизацію державного майна” не розповсюджується і суд
першої інстанції та апеляційний суд прийшли до правильного
висновку щодо безпідставності тверджень позивача про
необхідність продажу спірних будівель на аукціоні чи за
конкурсом та порушення положень названого вище Закону і його
прав орендаря.
Згідно п. 5 ст. 10 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
від імені та в інтересах територіальних громад
права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради,
до виключної компетенції яких відноситься прийняття рішень щодо
відчуження комунального майна.
Приймаючи рішення про відчуження комунальної власності та
укладаючи і затверджуючи договір Одеська міська рада діяла в
межах наданих її повноважень, а тому з урахуванням наведених
обставин суд першої інстанції і апеляційний суд правильно
відмовили у задоволенні позову і підстав для скасування
постановлених по справі судових рішень з наведених у касаційній
скарзі мотивів судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СП “МА” залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Одеської області від 18.07.2003 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
16.09.2003 року, без змін.