ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2004                                       Справа N 14/157

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                  

суддів                       

розглянувши касаційну        ТОВ “О”

скаргу

на постанову                 Харківського апеляційного

                             господарського суду від 15.09.2003

у справі за позовом          ТОВ “О”

до                           Комунального житлово -

                             експлуатаційного підприємства № 2

про   визнання змін до договору оренди

                       В С Т А Н О В И В:

У  березні  2003 року ТОВ “О” звернулося до суду  з  позовом  до

Комунального  житлово - експлуатаційного підприємства  №  2  про

внесення  змін  до  договору  оренди  та  встановлення   розміру

орендної  плати,  відповідно  до  проекту  додаткової  угоди  до

договору від 17.01.2003 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.05.2003,

залишеним    без   змін   поставою   Харківського   апеляційного

господарського суду від 15.09.2003 у позові відмовлено.

У  касаційній скарзі позивач посилається на неправильну  правову

оцінку  судами  попередніх інстанцій обставин справи  і  просить

скасувати постанову апеляційного суду, рішення місцевого суду та

прийняти нове рішення про задоволення позову.

лухавши   суддю-доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   і

обговоривши  доводи  скарги, судова колегія вважає,  що  рішення

суду  першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають

скасуванню,  а  справа  направленню  на  новий  судовий  розгляд

виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, а з  цим

погодився  і  суд  апеляційної інстанції,  виходив  з  того,  що

позивач  додатковою  угодою  від  17.01.2003  р.  намагається  в

односторонньому порядку змінити умови договору оренди №  11  від

16.05.1997 р. та відмовляється від виконання вже погоджених умов

договору, що суперечить ст. 162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .

Проте  погодитись  з  наведеними мотивами відмови  у  позові  не

можна.

Зі  змісту позовної заяви вбачається, що спір стосується розміру

орендної  плати,  яку  сплачує позивач за оренду  майна,  яке  є

комунальною власністю міста.

Згідно   ст.  21  Закону  України  ”Про  оренду  державного   та

комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
         розмір орендної плати може  бути

змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та

в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Спори  з  питань зміни орендної плати вирішуються відповідно  до

чинного законодавства, зокрема і судом.

Передаючи  спір  щодо розміру орендної плати на  вирішення  суду

позивач   зазначив,  що  орендна  плата,  визначена  додатковими

угодами до договору оренди № 11 від 16.05. 1997 р. не відповідає

граничним розмірам, встановленим Методикою розрахунку  плати  за

оренду  нерухомого майна, що знаходиться у комунальній власності

Комсомольської  міської ради, затвердженої рішенням  виконавчого

комітету Комсомольської міської ради від 19.06.1997 р. № 137  та

Методикою  розрахунку  плати  за  оренду  нерухомого  майна,  що

перебуває  у комунальній власності Комсомольської міської  ради,

затвердженої   рішенням   виконавчого  комітету   Комсомольської

міської  ради від 18.02.1999 № 21, а тому просив привести  її  у

відповідність до законодавчо визначеного рівня.

Виходячи  з  наведеного  позивачем та з  урахуванням,  того,  що

згідно  ч.  2  ст. 19 Закону України ”Про оренду  державного  та

комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
         методика розрахунку  та  порядок

використання  орендної  плати для  об’єктів,  що  перебувають  у

комунальній    власності,   визначаються   органами    місцевого

самоврядування,  суд зобов’язаний був перевірити обґрунтованість

заявлених  вимог  і  в  залежності  від  встановленого   зробити

висновок щодо їх правомірності.

Але  всупереч покладеному на нього обов’язку суд доводи позивача

не перевірив, висновків не зробив, а тому постановлені по справі

судові рішення не можна визнати правильними.

При  новому  розгляді справи суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та  всебічно  перевірити  дійсні  обставини  справи  і  в

залежності  від встановленого постановити законне і обґрунтоване

рішення.

Враховуючи   наведене,  керуючись  ст.ст.  111-9-111-11,   111-3

Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий

господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення  господарського суду Полтавської області від  27.05.2003

та  постанову Харківського апеляційного господарського суду  від

15.09.2003  скасувати,  а справу передати  на  новий  розгляд  у

іншому складі суддів.