ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 11/274
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003р.
у справі № 11/274 Господарського суду м. Києва
за позовом ВАТ “Дослідно-експерементальний завод
№ 20 цивільної авіації”
до Державної податкової інспекції у
Солом’янському районі м. Києва
про визнання недійсною податкової вимоги
За участю представників сторін
позивача – Сердюк Б.В., представник за довіреністю
Павленко Н.Б., представник за довіреністю
Каленюк Л.В., представник за довіреністю
відповідача – Гавриленко В.В., представник за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Дослідно - експериментальний
завод № 20 цивільної авіації” звернулось до суду з позовом до
Державної податкової інспекції у Солом"янському районі
м. Києва про визнання недійсною податкової вимоги.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2003р. у
справі № 11/274 (суддя Кот О.В.), яке залишено без змін
постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.10.2003р. (колегія суддів Г.М. Фролова, В.В. Шипко, А.Г.
Полянський) позов задоволене частково; визнано недійсною Першу
податкову вимогу від 25.03.2003р. за № 1/1030 Державної
податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва в
частині 400000 грн. з суми податкового боргу податку на прибуток
підприємств і організацій, що належать до колективної власності;
визнано недійсною Другу податкову вимогу від 29.04.2003р. за
№ 2/1391 Державною податковою інспекцією у Солом'янському
районі м. Києва в частині 400000 грн. з суми податкового боргу
податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до
колективної власності. В іншій частині позовних вимог
відмовлено.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування
п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 13 Постанови Кабінету
Міністрів від 27.04.98р. № 568 ”Про методологію визначення цін
і процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку
на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів,
що інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців
та членів їх сімей, і порядок використання коштів, що
спрямовуються на будівництво такого житла, та здійснення
бюджетного контролю за їх цільовим використанням” ( 568-98-п ) (568-98-п)
.
25.12.2003р. в судовому засіданні касаційної інстанції
оголошувалась перерва до 15.01.2004р. на 9 год. 55хв.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.03.2003р. ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва на підставі першої податкової
вимоги № 1/1030 та відповідно до Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу визначено
суму податкового зобов'язання з податку на прибуток: основний
платіж 402487,83 грн. Другою податковою вимогою від 29.04.2003р.
за № 2/1391 визначено суму податкового зобов'язання з податку
на прибуток, а саме - основний платіж 402487,83 грн.; суми,
стягненні з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству,
установі, організації в сумі 357,00 грн. (штрафних санкцій);
податок з власників наземних транспортних засобів - основний
платіж в сумі 329,84 грн.; пеня по земельному податку з
юридичних осіб в сумі 2,18 грн.; інші збори за забруднення
навколишнього природного середовища до фонду охорони
навколишнього середовища на загальну суму 1325.01 грн., у тому
числі: основного платежу - 278,00 грн., штрафних (фінансових)
санкцій в сумі 1046,64 грн., пеня в сумі 0,37грн. На загальну
суму 404501,86 грн.
Зазначені вимоги прийняті на підставі поданої позивачем
10.02.2003р. декларації про прибуток підприємства у 2002 році,
відповідно до якої податкові зобов'язання Позивача зі сплати
податку на прибуток склали 766700 грн.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій, згідно договору від 10.04.1997р. за № 9/1-7-5и між
Військовою частиною А-1206, Виробничим об'єднанням
“Чорнобильська АЕС” та Акціонерним товариством “Київенергобуд”
досягнуто згоди про інвестування та будівництво останніми житла
для військовослужбовців Сил ППО України. Обсяг фінансування по
даному договору складає 100 млн. гривень.
Додатковою угодою за № 6 змінено п. 2.3 договору від
10.04.1997р. за № 9/1-7-5и та викладено в новій редакції, якою
визначено, що у зв'язку із невиконанням Виробничим об'єднанням
“Чорнобильська АЕС” та Акціонерним товариством “Київенергобуд”
своїх зобов'язань, Військовій частині А-1206 надано повноваження
на залучення нових інвесторів в межах 85 млн. гривень та
покладання на них відповідних повноважень по інвестуванню та
будівництву житла для військовослужбовців збройних сил України
та членів їх сімей.
10.01.2002р. на виконання договору від 10.04.1997р. за
№ 9/1-7-5и між Військовою частиною А-1206 та позивачем
укладено Договір за № 174/5и. Відповідно до п. 1.2 даного
договору позивач зобов'язується передати Військовій частині
А-1206 до 31.12.2002р. за власний рахунок кошти (інвестиції) в
обсязі 400000 грн. для закінчення будівництва житлових будинків
для військовослужбовців Сил ППО України, будівництво яких
розпочато до 01.07.1997р.
26.12. 2002р. позивачем були виконані умови вищезазначеного
договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок
Військової частини А-1206 та відображено в уточнюючій декларації
(розрахунку) про прибуток позивача у 2002 році поданій до
відповідача 13.03.2003р.
Відповідно до Постанови КМУ “Про методологію визначення цін і
процедури зменшення податкових зобов'язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членўв їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю
за їх цільовим використанням” від 27.04.1998р. за № 568,
Військова частина А-1206 надала позивачу довідки за
№ 181/9/4/2113/142/5/1407-с;№ 181/9/4/2114/142/5/1408-с;
№ 181/9/4/2115/142/5/1409-с; № 181/9/4/2116/142/5/1410-с про
фактично здійснені інвестиції у розмірі 400000 грн.
Частиною 2 п. 22.3 ст. 22 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що кошти,
спрямовані платником податку на будівництво та придбання житла
для військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на
отримання житла відповідно до законодавства України, за
укладеними до 1.07.1997 року угодами про інвестування
будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, по
яких на 1.07.1997 року проведені фактичні витрати, враховуються
у зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у
сумі, що не перевищує розмір податкового зобов'язання,
нарахованого протягом звітного (податкового) періоду, в якому
здійснювалося таке інвестування, протягом терміну завершення
будівництва об'єктів житла, розпочатих до 1.07.1997 року.
Відповідно до вказаної норми Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначальним для зменшення
податкових зобов'язань інвестором у звітному податковому періоді
є фактичне здійснення ним у цьому періоді певного обсягу
інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, що і було встановлено попередніми судовими
інстанціями.
Необґрунтованим є твердження відповідача про порушення позивачем
п. 13 Постанови Кабінету Міністрів від 27.04.98р. № 568
( 568-98-п ) (568-98-п)
стосовно ненадання на запит ДПІ договору № 304
від 29.12.01р., оскільки вказаного договору не існує, та його
наявність не було встановлено при розгляді справи в суді першої
та апеляційної інстанції. Як пояснив представник позивача, у
платіжному дорученні від 26.12.02р. № 580, в якому дано
посилання на договір з відповідною датою та номером, було
допущено описку у графі призначення платежу.
За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають
задоволенню в частині 400000грн. з суми податкового боргу
податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до
колективної власності.
Не може бути взято до уваги, посилання податкової інспекції на
п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо неможливості оскарження в
судовому порядку податкового зобов'язання визначеного платником
податків.
Вказаною статтею встановлено, що у разі коли у майбутніх
податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки,
що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий
платник податків зобов'язаний подати уточнюючий декларацію, що і
було зроблено позивачем.
Однак, податковою інспекцією, в порушення п. 5.1. ст. 5
вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
не враховано поданої позивачем
13.03.03р. уточнюючої декларації (розрахунку), чим було порушено
його право визначене зазначеною статею.
Згідно ч. 2 ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі.
Стаття ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що
підприємства, установи організації мають право звертатись до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, твердження податкової інспекції про
неможливість в даному випадку звернення позивача за захистом
порушеного права до суду є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 01.10.2003р. у справі № 11/274
підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва – без задоволення.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.10.2003р. у справі № 11/274 Господарського суду м. Києва
залишити без змін.