ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Cправа N А-03/281-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державної податкової інспекції у
відкритому Фрунзенському районі м. Харкова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003
у справі № А-03/281-03
господарського суду Харківської області
за позовом ЖЕК № 40 по обслуговуванню будинків
житлово - будівельних кооперативів
Фрунзенського району м. Харкова
до Державної податкової інспекції у
Фрунзенському районі м. Харкова
про визнання недійсним податкового
повідомлення рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2003 у
справі № А-03/281-03, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 02.10.2003 позов задоволено -
визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної
податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від
30.01.2003 № 0000442310/0. Судові рішення мотивовані тим, що
відповідачем документально не доведено висновки акту перевірки
щодо порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Фрунзенському
районі м. Харкова просить скасувати постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 02.10.2003 та рішення
господарського суду Харківської області від 28.07.2003 у справі
№ А-03/281-03 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені
позову, посилаючись на неправильне застосування та порушення судом
апеляційної інстанції п.п. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач та відповідач не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників у засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарським судом
апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -
рішення став акт комплексної документальної перевірки підприємства
позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2000 по 01.10.2002 від 29.01.2003
№ 58/23-162, в якому встановлено факт порушення позивачем п.п.
4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зв'язку з невключенням до складу
валового доходу у 2000 р. - 238 100 грн., у 2001 р. - 309 600
грн., за 9 місяців 2002 р. - 253 600 грн. (до складу валових
доходів позивач не відносив платежі, які поступали на
розрахунковий рахунок позивача від власників квартир на
експлуатацію та утримання будівель, плату за погреба, за утримання
тварин, субсидії, дотації, заліки (по субсидії) за електроенергію
та експлуатацію ліфтів).
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарські суди
першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач згідно
з Положенням про ЖЕК - 40 є неприбутковою організацією,
відповідачем не доведено факт надання позивачем послуг по
утриманню та експлуатації кооперативних будинків, а власники
квартир в будинках ЖБК сплачували позивачу не комунальні послуги,
а членські внески.
Однак, вищезазначені висновки судів не можна вважати такими, що
грунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
Обов'язок господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, покладений на господарський суд вищезазначеною
нормою ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясували фактичні
обставини справи, що мають значення для правильного вирішення
спору, не дали належну оцінку всім доказам у справі.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій при розгляді
справи не дано оцінки доводам відповідача про те, що згідно даних
статистичної довідки ЖЕК - 40 не зареєстрована як неприбуткова
організація і не внесена до Реєстру неприбуткових організацій і
установ, а лише отримала довідку № 49 від 05.01.1995 про взяття на
облік в ДПІ як платника податків на загальних підставах і має
статистичний код - 90110, "експлуатація житлового фонду", в
результаті чого доходи позивача оподатковуються на загальних
підставах.
Крім того, господарськими судами першої та апеляційної інстанції
не досліджено питання укладення позивачем договорів з усіма
засновниками ЖЕК - 40 на експлуатацію і утримання будинків (всього
11 договорів з житлово - будівельними кооперативами, про які
йдеться на стор. 6 акту перевірки), права і обов'язки позивача і
засновників (ЖБК) згідно з даними договорами.
Не досліджено господарськими судами і Статути житлово-
будівельних кооперативів-засновників ЖЕК - 40, права і обов'язки
членів ЖБК щодо сплати членських внесків та інших платежів (в т.
ч. їх розмір, строки сплати тощо).
Пославшись у рішенні і постанові на те, що мешканці квартир в
будинках ЖБК перераховували на розрахунковий рахунок позивача не
квартплату і комунальні послуги, а членські внески, господарські
суди не дослідили правову природу та зміст цих платежів.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно з'ясованих обставинах справи, неправильно застосовані
норми матеріального права.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновок щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодуксу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова
задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 02.10.2003 та рішення господарського суду Харківської області
від 28.07.2003 у справі № А-03/281-03, а справу направити на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.