ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 9/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Приватного підприємця Воронової С.А.
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 03.09.03р.
у справі № 9/50 Господарського суду Полтавської
області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві
до Приватного підприємця Воронової С.А.
про стягнення активів платника податків в рахунок погашення
податкових зобов’язань в розмірі 23 955,57 грн.
та за зустрічним позовом Приватного підприємця Воронової С.А.
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання недійсними рішень
За участю представників сторін
позивача – не з’явилися
відповідачів – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.05.2003
р. у справі № 9/50 (суддя Тимошенко К.В.), яке залишено без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
03.09.03р. (колегія суддів Бондаренко В.П. , Плужник О.В.,
Лакізіна В.В.) позовні вимоги ДПІ у м. Полтаві задоволено та
стягнуто з платника податків в рахунок погашення податкових
зобов'язань 23 955,57 грн.
Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову
апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування
підпункту 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 4 Закону України “Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, ст. 56 Конвенції ООН “Про договори міжнародної
купівлі продажу товарів”, ст. 6 Закону України “Про
зовнішньоекономічну діяльність” ( 959-12 ) (959-12)
.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування господарським судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового
повідомлення ДПІ у м. Полтаві від 30.07.02 р. № 0000012309/0 та
податкового повідомлення-рішення від 30.07.02 р. № 0000022309/0,
податкових повідомлень - рішень № 0000012309/3 від 03.01.2003 р.
на суму 23615,57 грн. та № 0000012309 від 03.01.03 р. на суму
340 грн. відповідачу нарахована пеня на суму 23615 грн. за
порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та застосовані
штрафні санкції в сумі 340 грн.
Вказані повідомлення-рішення та повідомлення винесені на
підставі акту № 9000000001 від 30.07.2002 р. про результати
повторної перевірки Привавтного підприємця Воронової С.А. з
питань дотримання вимог валютного законодавства України при
виконанні експортних контрактів № 4/02-С від 27.02.02 р.,
укладеного з РУСВП Молодечненська птахофабрика”, республіка
Білорусь та № 7/03-С від 04.03.2002 р. укладеного з РСУП „СГЦ”
Задніпровський”, республіка Білорусь за період з 27.02.02 р. по
24.07.02 р.
Актом встановлено порушення відповідачем вимог ст. 1 Закону
України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, відповідно до якої виручка резидентів у іноземній
валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноважених банках у терміни виплати заборгованості, зазначені
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вантажно-митної декларації) продукції, що
експортується. В зв'язку з цим згідно ст. 4 цього закону
відповідачу нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у
сфері ЗЕД в сумі 23615,37 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оскаржував
прийняті ДПІ у м. Полтаві податкові повідомлення-рішення до ДПА
у Полтавській області та ДПА України, якими скарга відповідача
залишена без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судом не
вірно визначені граничні терміни добровільного погашення
податкових зобов'язань згідно пп. 5.3.1, п. 5.3 ст. 5 Закону
України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вказаним пунктом передбачено, що у випадках апеляційного
узгодження суми податкового зобов'язання платник податків
зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню
та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів,
наступних за днем такого узгодження.
Таким чином, вказаною статтею чітко визначено строки сплати
узгодженої суми податкового зобов’язання, а твердження
відповідача в цій частині спростовуються змістом зазначеної
норми..
В касаційній скарзі відповідач також стверджує, що апеляційним
судом невірно застосовано ч. 2 ст. 4 Закону України „Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, у
відповідності до якої, у разі прийняття судом або арбітражним
судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською
арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України
позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента
заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом
термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами,
терміни, передбачені ст.ст. 1 та 2 цього Закону, зупиняються, і
пеня за їх порушення за цей період не сплачується. Матеріалами
справи встановлено, що позовна заява ПП Воронової С.А. надійшла
до канцелярії господарського суду Полтавської області 27.06.2002
р. і прийнята ухвалою суду від 08.07.2003 р.
Відповідно до статей 61-64 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
питання про
прийняття позовної заяви або відмову у прийнятті позовної заяви
вирішується суддею, тому ДПІ правомірно визначено датою
прийняття позовної заяви, саме дату винесення відповідної ухвали
суду, та нараховано пеню до вказаної дати.
Відповідач в касаційній скарзі вважає, що позивачем безпідставно
нараховано згідно акту перевірки /а.с.25/ пеню в сумі 36 грн. 22
коп. за несвоєчасне повернення валютної виручки /133,28 дол.
СЩА/ на суму нестачі товарно-матеріальних цінностей.
Статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та п.п. 2.1. п. 2 Інструкції про
порядок здійснення контролю і отримання ліцензії за експортними,
імпортними та лізинговими операціями передбачено, що виручка
резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні
рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90
календарних днів з дати митного оформлення.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що актами
експертизи Білоруської Торгово - промислової палати підтверджено
нестачу товару на суму 133,28 дол. США.
Отже, податковою інспекцією необґрунтовано нарахована пеня на
вказану суму незарахованої на валютні рахунки виручки, оскільки
ця сума не може виступати в якості заборговаісті. У зв’язку з
чим в цій частині рішення місцевого суду та постанова
апеляційного суду підлягають скасуванню.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Воронової С.А.
задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
03.09.03р.
та рішення Господарського суду Полтавської області від
22.05.2003 р. у справі № 9/50 змінити.
В частині стягнення пені в сумі 36 грн. 22 коп. за несвоєчасне
повернення валютної виручки відмовити.
В іншій частині постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 03.09.2003 та рішення господарського
суду Полтавської області від 22.05.2003 у справі № 9/50 залишити
без змін.