ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15.01.2004 Справа N 4/72
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Спільного Українсько-Словацького
підприємства “БВД”, м. Ужгород
на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 06.10.2003р.
у справі № 4/72 Господарського суду Закарпатської
області
за позовом Спільного Українсько-Словацького
підприємства “БВД”, м. Ужгород
до 1) Виконавчого комітету Ужгородської міської
ради
третя особа 2) Приватного підприємства “Авва”, Ужгород
Спільна Українсько-Чеська фірма”Ужгород”
про визнання недійсним п. 4 рішення 1-го відповідача.
За участю представників сторін:
позивача – не з’явилися
відповідача – 1: Пекар В.І., представник за довіреністю
відповідача – 2: не з’явилися.
третя особа – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
02.09.2003 року відмовлено у задоволенні позову Спільного
Українсько-Словацького підприємства “БВД”, м. Ужгород до
Виконавчого комітету Ужгородської міської ради та Приватного
підприємства “Авва”, м. Ужгород про визнання недійсним п. 4
рішення 1-го відповідача.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
06.10.2003р. року апеляційну скаргу повернуто Спільному
Українсько-Словацькому підприємству “БВД”, м. Ужгород у зв'язку
з недотриманням вимог, передбачених п. 2 ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Суд вказав, що належним доказом відправлення копії
касаційної скарги іншій стороні у справі є лише бланк опису
вкладення.
Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить ухвалу апеляційного суду з
підстав не правильного застосування ст. 97 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши застосування апеляційним господарським судом
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
В оскарженій ухвалі апеляційний суд послався на відсутність
доказів надіслання копії касаційної скарги іншій стороні у
справі, зазначивши, що належним доказом направлення копії скарги
є бланк опису вкладення, а квитанцію, яка надана скаржником, не
сприйнято як належний доказ відправлення копії касаційної
скарги.
Колегія суддів зазначає, що згідно з ст. 32 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
така квитанція є доказом. У випадку сумніву її
вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність такого
доказу, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але
не мав законних підстав для повернення скарги.
За таких обставин посилання Львівського апеляційного
господарського суду на невідповідність поданої позивачем
касаційної скарги вимогам розділу XII ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суперечить положенням процесуального законодавства.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спільного Українсько-Словацького підприємства
“БВД” задовольнити.
Увалу Львівського апеляційного господарського суду від
06.10.2003р. по справі № 4/72 скасувати, а справу № 4/72
направити до Львівського апеляційного господарського суду для
розгляду по суті.