ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 4/267
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Спільного Українсько –
скаргу американського підприємства у формі
ТОВ корпорація “А”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 24.09.2003
у справі за позовом Спільного Українсько –
американського підприємства у формі
ТОВ корпорація “А”
до СТОВ “Д”
про стягнення 250,82 тон соняшника товарного на суму
180 579,11 грн. та пені за порушення розрахунків 12 370 грн.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 р. спільне українсько – американське підприємство у
формі ТОВ корпорація “А” звернулась до суду з позовом до СТОВ
“Д” про стягнення 250,82 тон соняшника товарного на суму 180
579,11 грн. та пені за неналежне виконання грошових зобов’язань
за контрактами № 6.9 від 23.08.1995 р. та № 6.8 від 17.01.1997
р. у сумі 12 370 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.07.2003
позов задоволено частково у розмірі поставки 250, 82 тон насіння
товарного соняшника. У позові про стягнення 12 370 грн. за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
24.09.2003 рішення суду першої інстанції скасовано, а у
задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач посилається на неправильну правову
оцінку апеляційним судом обставин справи, і просить постанову
апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого
господарського суду від 24.07.2003 року залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, судова
колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
виходячи з наступного
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи
у задоволенні позову, апеляційним суд виходив з того, що
укладенні між позивачем та відповідачем контракти № 6.9 від
23.08.1995 р. та № 6.8 від 17.01.1997 р. про сумісну діяльність
по вирощуванню сільськогосподарських культур не містять істотних
вимог, передбачених ст. 430 – 433 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а тому
є неукладеними, у зв’язку з чим відсутні підстави позову.
Однак, погодитись з наведеними мотивами відмови у позові не
можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем і КСП “Л”,
правонаступником якого є відповідач у справі було укладено
контракти № 6.9 від 23.08.1995 р. та № 6.8 від 17.01.1997 р. про
сумісну діяльність по вирощуванню сільськогосподарських культур.
За умовами вказаних контактів позивач зобов’язувався передати
матеріальні ресурси на загальну суму 179 612, 5 дол. США, а
відповідач розрахуватись у строки, встановлені зазначеними вище
контрактами.
Додатковою угодою до цих контрактів від 31.03.1999 р., укладеної
на підставі ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, сторони виключили з
контрактів п.п. 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 та 2.2.5, що виключали
питання організації спільної діяльності між сторонами і свідчать
про виникнення взаємних зобов’язань по поставці продукції.
У зв’язку з частковими розрахунками відповідача за отриману
продукцію, сторонами укладено додаткову угоду від 23.05.2001 р.,
якою було визначено остаточну дату погашення заборгованості до
01.12.2001 р. та порядок її погашення шляхом поставки насіння
соняшника по ціні 135 дол. США за одну тону.
Визначена сторонами сума заборгованості на час розгляду спору не
погашена, її розмір відповідачем не оспорюється, а тому з
урахуванням внесених сторонами змін і доповнень до контрактів
суд першої інстанції правомірно постановив рішення про
задоволення позову і підстав для його скасування з наведених
апеляційним судом мотивів не було.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
24.09.2003 скасувати, а рішення господарського суду Донецької
області від 24.07.2003 залишити без змін.