ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Cправа N 3/226
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому ДПІ у м. Полтава
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003
у справі № 3/226
господарського суду Полтавської області
за позовом ТОВ "ЄТ"
до ДПІ у м. Полтава,
ВДК у м. Полтава
про відшкодування бюджетної
заборгованості з ПДВ у сумі 315
703, 90 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.08.2003 у
справі № 3/226, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 02.10.2003 позов задоволено -
стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 315 703,
90 грн. в відшкодування ПДВ разом з відсотками за несвоєчасне
відшкодування з мотивів неправильного застосування відповідачами
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями).
У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтава просить скасувати постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2003 у
справі № 3/226 та рішення господарського суду Полтавської області
від 12.08.2003, у задоволенні позову відмовити, посилаючись на
неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції
ч. 5 п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Позивач та відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом
на участь своїх представників в засіданні суду касаційної
інстанції.
Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі
встановлених в них фактичних обставин правильність застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у ТОВ
"ЄТ" за результатами фінансово - господарської діяльності за
лютий, березень, липень, вересень - грудень 2002 року різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового
кредиту має від'ємне значення, при цьому зазначена сума не
відшкодована позивачу у строки, передбачені п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(що
не заперечується відповідачами і підтверджується матеріалами
справи, в тому числі актами ДПІ про результати тематичної
перевірки з питань правильності відшкодування ПДВ з бюджету ТОВ
"ЄТ" за лютий, березень, липень, вересень - грудень 2002 року).
Позивачем у встановлені законом строки було подано до ДПІ у м.
Полтава декларації з податку на додану вартість за лютий,
березень, липень, вересень - грудень 2002 року і розрахунки
експортного відшкодування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди попередніх інстанцій всебічно і повно дослідили
всі обставини справи і прийшли до правильного висновку щодо
законності і обґрунтованості вимог позивача про стягнення
бюджетної заборгованості з ПДВ і процентів, нарахованих на суму
бюджетної заборгованості, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі
змінами і доповненнями) суми податку, що підлягають сплаті до
бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між
загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарів протягом звітного
періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду. Згідно з
п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і
доповненнями) у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з пп. 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення,
така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок майбутніх платежів з цього податку.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю, на суму
якої нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Платник податку має право у будь-який момент після виникнення
бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності
посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно
сплачених податків.
Особливості оподаткування операцій з вивезення товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України передбачено ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 № 168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) , згідно з п.
8.1 якої платник податку, який здійснює операції з вивезення
(пересилання) товарів за межі митної території
України (експорт) і подає розрахунок експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, має право на отримання такого
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання такого
розрахунку.
Зазначений розрахунок подається з митною декларацією, яка
підтверджує факт вивезення (експортування) товарів за межі митної
території України, відповідно до митного законодавства, або актом
(іншим документом), який засвідчує передання права власності на
роботи (послуги), призначені для їх споживання за межами митної
території України та копіями платіжних доручень, завірених банком,
про перерахування платником податку коштів на користь іншого
платника податків, в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), з
урахуванням податків, нарахованих на ціну такого придбання, а при
вивезенні (експортуванні) товарів, попередньо ввезених
(імпортованих) таким платником податку, - ввізною митною
декларацією, що підтверджує факт митного оформлення товарів для їх
вільного використання на митній території України.
Враховуючи, що факт вивезення товарів за межі митної території
України (експорт) та своєчасного подання позивачем розрахунку
експортного відшкодування разом з документами, передбаченими п.
8.1 ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, встановлено господарськими судами і підтверджено
ДПІ у м. Полтаві в актах перевірки (що знаходяться в матеріалах
справи), цілком правомірними є висновки господарських судів щодо
права позивача на одержання експортного відшкодування разом з
відсотками за несвоєчасне відшкодування ПДВ.
Що стосується посилань скаржника на відсутність у позивача права
на стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості по експортних операціях, то слід зазначити, що: по
- перше, згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума,
що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, по -
друге, оскільки експортне відшкодування є різновидом бюджетного
відшкодування, його неповернення у визначені п. 8.1 ст. 8 цього
Закону строки тягне за собою наслідки, передбачені приписами п.п.
7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в т.ч. і в частині нарахування та стягнення
процентів за його несвоєчасне повернення.
За таких обставин постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003 у справі № 3/226 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у м. Полтаві залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 у справі № 3/226 - без змін.