ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.01.2004 Справа N 2-3/5114.1-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ВАТ “Кримпродмаш” не з’явився
Української державної Жарук С.В.
інноваційної компанії в
особі Кримського
регіонального відділення
розглянувши касаційну Української державної інноваційної
скаргу компанії в особі Кримського
регіонального відділення
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від
02.10.2003р.
у справі № 2-3/5114.1-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ВАТ “Кримпродмаш”
до Української державної інноваційної
компанії в особі Кримського
регіонального відділення
про стягнення 777325, 60 грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя
Соколова І.А.) від 23.05.2003р. позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 753 325 грн. збитків.
В частині стягнення збитків на юридичну допомогу в сумі 24 000
грн. в позові відмовлено.
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді Горошко
М.П., Плут В.М., Прокопанич Г.К.) переглянув вказане рішення і
постановою від 02.10.2003р. залишив його без змін.
Кримське регіональне відділення Української державної
інноваційної компанії вважає прийняті у справі судові рішення
такими, що суперечать нормам матеріального і процесуального
права, тому просить їх скасувати і провадження у справі
припинити.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника
відповідача, Вищий господарський суду України
В С Т А Н О В И В:
Відкритим акціонерним товариством “Кримпродмаш” заявлено позов
до Кримського регіонального відділення Української державної
інноваційної компанії про стягнення 777 325 грн. збитків, з яких
344 993 грн. – збитки від операційних витрат підприємства на
придбання матеріалів і комплектуючих, загальногосподарських
витрат, витрат на утримання обладнання, 408 332 грн.
недоотриманого прибутку в наслідок непередбаченого відволікання
оборотних засобів та 24 000 грн. витрат на юридичну допомогу.
15.05.2003р. позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути з
відповідача 239 993 грн. 60 коп. операційних збитків
підприємства, спрямованих на виготовлення лінії ТВНСТ-ОФФ і
трьох агрегатів Б-4-КРП-1, 105 000 грн. витрат на утримання
будинків та обладнання, 408 332 грн. недоотриманого прибутку в
наслідок відволікання оборотних засобів підприємства та 24 000
грн. витрат на юридичну допомогу.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач послався на те, що згідно
інвестиційного договору від 01.06.98р. відповідач зобов’язаний
почати фінансування інноваційного проекту з 01.06.98р. і
повністю завершити його 01.07.98р.. Перший етап, зазначає
позивач, відповідач повинен був профінансувати 01.06.98р. на
суму 799 979 грн., другий етап 01.07.98р. на суму 178 900 грн. і
третій етап 01.10.98р. на суму 14 959 грн., однак відповідач
перший етап профінансував на суму 339 990 грн. з затриманням на
один місяць, а суму 593 878 грн. профінансовано через півтора
роки.
В наслідок такої затримки, на думку позивача, йому і було
заподіяно шкоди на суму 777 325 грн..
Приймаючи рішення про задоволення позову на суму 753 325 грн.
місцевий та апеляційний суди виходили з того, що факт прострочки
фінансування проекту мав місце і що відповідач довів наявність
збитків на вказану суму.
Що стосується частини позову, в якій відмовлено в задоволенні,
згаданў суди посилались на ст. 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
згідно якої витрати на юридичну допомогу не відносяться до
судових витрат.
В касаційній скарзі відповідач у цій справі стверджує, що суд
помилково дійшов висновку про затримку фінансування з його вини,
оскільки до спірного договору була укладена додаткова угода № 1,
якою змінено строки фінансування.
Крім того, стверджує відповідач, зміна строків фінансування
сталася з вини позивача, який в порушення п. 4.5 інноваційного
договору від 01.06.98р. № 103 не подав інвестору, тобто
відповідачу у цій справі, фінансовий звіт про використання
коштів.
На думку скаржника, місцевим та апеляційним господарськими
судами допущеного порушення і норм процесуального права, яке
полягає в тому, що вказані суди розглянули цю скаргу з
порушенням прав територіальної підсудності, оскільки він не є
самостійною юридичною особою і юридична особа, як відокремленому
підрозділу, не надавала право бути позивачем та відповідачем в
суді.
Зі змісту рішення місцевого та апеляційного господарських судів
випливає, що вказані доводи відповідача судами не дослідженні.
Тобто, місцевим та апеляційним господарськими судами не повно
з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст.ст. 111-11, 111-12, 111-13, 1212
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Української державної інноваційної
компанії в особі Кримського регіонального відділення
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
23.05.2003р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003р. та у справі
№ 2-3/5114.1-2003 скасувати, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому
складі суддів.