ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2004                              Справа N Н 27/121

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційні   скарги

закритого   акціонерного   товариства   комерційний  банк  "П"  на

постанову  Донецького  апеляційного  господарського  суду  від  01

жовтня   2003  року  у  справі  №  Н27/121  за  позовом  закритого

акціонерного  товариства  комерційний  банк  "П"   до   відкритого

акціонерного товариства "МГ" про уступку права вимоги, -

                        В С Т А Н О В И В:

У вересні 2002 року закрите акціонерне товариство комерційний банк

"П" звернулось до господарського суду Донецької області з  позовом

до  відкритого  акціонерного  товариства  "МГ"  про  уступку права

вимоги на  отримання  грошових  коштів  в  сумі  2000000  грн.  за

депозитним  договором про розміщення грошових коштів на строковому

депозитному рахунку № 002С-01 від 1 жовтня 2001 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11 червня  2003

року,   залишеним  без  змін  постановою  Донецького  апеляційного

господарського суду від 1 жовтня 2003 року, в позові відмовлено.

В касаційній скарзі закрите акціонерне товариство комерційний банк

"П"  просить скасувати постанову апеляційної інстанції та зупинити

провадження у справі №  Н27/121  до  розгляду  судом  кримінальної

справи   №   80-1461,  посилаючись  на  порушення  та  неправильне

застосування судом попередньої інстанції  норм  процесуального  та

матеріального права.

У відзиві   на   касаційну   скаргу  відповідач  просить  залишити

оскаржуване судове  рішення  без  змін,  а  касаційну  скаргу  без

задоволення,  посилаючись  на  відсутність правових підстав для її

задоволення.

Заслухавши пояснення  представників  сторін,  вивчивши   матеріали

справи,  обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти

неї,  суд вважає,  що касаційна скарга не підлягає  задоволенню  з

таких підстав.

Як вбачається  з  матеріалів  справи  та  встановлено  попередніми

судовими інстанціями,  30 січня 2001 року позивач уклав  кредитний

договір  №  005С-01  з  приватним  підприємством "Е" про відкриття

кредитної лінії в сумі 300000 грн.  зі  строком  погашення  до  26

жовтня 2001 року.  Додатковою угодою від 15 березня 2001 року сума

кредиту збільшена до 1600000 грн.

Згідно листа "ОП" СУ ДСУ МВД України в Донецькій  області  від  20

травня  2002  року  кримінальна  справа № 80-1461 була порушена за

ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 222 Кримінального кодексу

України  ( 2341-14  ) (2341-14)
          по  факту  незаконного придбання приватним

підприємством  "Е"  кредиту  в  Маріупольській   філії   закритого

акціонерного товариства комерційний банк "П".

Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без змін,

попередні судові інстанції виходили з того,  що відповідно до  ст.

23  Закону  України  "Про  заставу" заставодержатель набуває право

вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в

момент  виникнення  права  звернення стягнення на предмет застави.

Позивач не надав суду договір застави,  який  є  предметом  спору,

свої  права на заявлені вимоги не довів.  Договір застави майнових

прав,  наданий позивачем як текст договору,  затверджений  наказом

позивача  №  1280  від  30  листопада  2000  року,  не  підписаний

сторонами, тому в якості доказу його укладення сторонами судами не

прийнятий.

Суди попередніх  інстанцій  дійшли висновку про те,  що позивач не

складав договір застави з відповідачем.

Вказаний висновок  судів  є  законним,  обґрунтованим,  відповідає

фактичним   обставинам   та   наявним  матеріалам  справи,  нормам

матеріального та процесуального права,  а доводи касаційної скарги

його не спростовують.

Твердження скаржника  стосовно  того,  що  апеляційним  судом було

порушено  норми  Господарського   процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
         не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги,

оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні

цих норм.

З огляду  на викладене,  постанова суду другої інстанції зміні або

скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу  закритого  акціонерного  товариства  комерційний

банк   "П"   залишити  без  задоволення,  а  постанову  Донецького

апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2003 року у  справі

№ Н27/121 без змін.