ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2004                              Справа N 41/177

Вищий господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого

суддів

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  касаційні   скарги

товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "Торговий  дім  "З" на

постанову  Київського  апеляційного  господарського  суду  від  24

жовтня  2003  року  у  справі  №  41/177  за  позовом товариства з

обмеженою  відповідальністю  "О"   до   товариства   з   обмеженою

відповідальністю "Торговий дім "З" про стягнення суми, -

                        В С Т А Н О В И В:

18 лютого  2003  року  товариство з обмеженою відповідальністю "О"

звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства

з  обмеженою  відповідальністю  "Торговий  дім  "З"  про стягнення

заборгованості  за  поставлену  продукцію  в  сумі  6549,11  грн.,

відповідно  до  умов  договору  поставки  №  1108.2121.0555 від 29

листопада 2001 року.

Рішенням господарського суду м.  Києва від 21 квітня 2003  року  в

позові відмовлено.

Постановою Київського  апеляційного  господарського  суду  від  24

жовтня  2003  року  рішення  місцевого   суду   скасовано,   позов

задоволено,  стягнуто  з  відповідача  на користь позивача 6549,11

грн. основного боргу та судові витрати.

В касаційній  скарзі  відповідач   просить   скасувати   постанову

апеляційного  суду,  а  рішення суду першої інстанції залишити без

змін,  посилаючись на неправильне застосування  апеляційним  судом

норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши пояснення   представників  сторін,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши доводи  касаційної  скарги,  суд  вважає,  що

касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в  задоволенні позовних вимог,  місцевий суд виходив з

того,  що договором № 1108.2121.0555 від 29  листопада  2001  року

передбачено порядок приймання продукції та проведень розрахунку на

підставі актів торгово-промислової палати. Відповідач виконав свої

зобов'язання  та  провів  розрахунки з позивачем у відповідності з

умовами договору.

При розгляді  справи,  апеляційна  інстанція  дійшла   підставного

висновку про необхідність скасування рішення місцевого суду та про

те,  що  відповідач  не  розрахувався  за  поставлену   продукцію,

посилаючись   на   те,   що   виявивши   факт  нестачі  продукції,

вантажоодержувач  порушив  вимоги  Інструкції  П-6   Про   порядок

прийняття  продукції  виробничо-технічного  призначення та товарів

народного  споживання  по  кількості  -  щодо   порядку   прийомки

вантажів, що не дає підстав вважати факт нестачі встановленим.

До того ж, акт експертизи № 074 від 14 січня 2002 року Запорізької

Торгово-промислової   палати   складено   без   урахування   вимог

Інструкції П-6.

Даний висновок  суду  другої інстанції є законним,  обґрунтованим,

відповідає фактичним  обставинам  та  наявним  матеріалам  справи,

нормам матеріального та процесуального права,  а доводи касаційної

скарги його не спростовують.

Твердження скаржника стосовно того, що судом попередньої інстанції

було порушено норми Статуту залізниць України,  Цивільного кодексу

України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
         не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги,

оскільки вони ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні

цих норм і є безпідставними.

З огляду  на  викладене,  постанова  апеляційного  суду  зміні або

скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського

процесуального  кодексу  України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський

суд України -

                       П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий

дім   "З"   залишити   без  задоволення,  а  постанову  Київського

апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2003 року у  справі

№ 41/177 без змін.