ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 25/120
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
відкритого акціонерного товариства "СВЗ" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 серпня
2003 року у справі № 25/120 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю виробничого об'єднання "УБ" до відкритого
акціонерного товариства "СВЗ" та товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий дім "ДСЗ" про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
20 березня 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю
виробниче об'єднання "УБ" звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного
товариства "СВЗ" та товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "ДСЗ" про стягнення заборгованості по несплаченому
простому векселю № 6430435316965 від 16 червня 1999 року зі
строком платежу, що пролонговано до 10 червня 2001 року, в сумі
57160,32 грн.
15 квітня 2003 року відповідач подав до суду зустрічний позов про
визнання векселя № 6430435316965 від 16 червня 1999 року
недійсним.
13 травня 2003 року відповідач звернувся з зустрічним позовом про
визнання векселя від 16 червня 1999 року таким, що не підлягає
оплаті.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30
травня 2003 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 27 серпня 2003 року, в
первісному позові до товариства з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "ДСЗ" відмовлено. Стягнуто з відкритого акціонерного
товариства "СВЗ" суму основного боргу в розмірі 50463,45 грн., 6 %
річних в сумі 5162,40 грн., 505 грн. витрат по вчиненню
виконавчого напису та судові витрати. В задоволенні решти позовних
вимог відмовлено. В зустрічному позову відмовлено.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "СВЗ" просить
скасувати постановлені судові рішення та прийняти нове рішення,
посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм
процесуального та матеріального права.
12 січня 2004 року до касаційної інстанції надійшло повідомлення
Генеральної прокуратури України про вступ прокурора у справу
№ 25/120 відповідно до ст.ст. 35, 36-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, ст. 29 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відмовляючи частково в задоволенні первісного позову та
відмовляючи в зустрічному позові, місцевий суд виходив з того, що
позивач є законним векселедержателем спірного векселя, а матеріали
справи свідчать, що товариство з обмеженою відповідальністю
"Торговий дім "ДСЗ" передало спірний вексель товариству з
обмеженою відповідальністю виробничого об'єднання "УБ" після
вчинення протесту векселя в неплатежі, що згідно ст. 20 Положення
"Про переказний та простий вексель" та ст.ст. 197- 199 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
свідчить про те, що позивач не мав
права на пред'явлення регрес них вимог щодо зобов'язань за простим
векселем до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"ДСЗ".
До того ж, відповідно до ст.ст. 33, 75, 76 Положення "Про
переказний та простий вексель" ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
простий вексель
вважається таким, що не має вили простого векселя, у разі
відсутності в ньому будь-яких необхідних реквізитів або зазначення
строку платежу іншого, ніж встановлено п. 33 вказаного Положення
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
. Інших підстав визнання векселя недійсним
вексельне законодавство не містить, а підписання векселя не
уповноваженими на те особами не тягне за собою недійсності
векселя.
Вказані висновки суду першої інстанції є законним, обґрунтованими,
відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи,
нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної
скарги їх не спростовують.
Апеляційна інстанція підставно залишила рішення місцевого суду без
змін.
Твердження скаржника стосовно того, що судами попередніх інстанцій
не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, не
можуть братися судом до уваги, зважаючи на межі перегляду справи в
суді касаційної інстанції, встановлені ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З огляду на викладене, рішення місцевого суду та постанова суду
другої інстанції зміні або скасуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "СВЗ" залишити
без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27 серпня 2003 року у справі № 25/120 без
змін.