ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 23/71
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь
В.В.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. H-ськ Дніпропетровської області (далі -
ТОВ "XXX")
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 02.10.2003 p.
зі справи № 23/71
за позовом відкритого акціонерного товариства "YYY", м. Р-ськ
Луганської області (далі - ВАТ ""YYY")
до ТОВ "XXX" та
відкритого акціонерного товариства "ZZZ", м. Я-ськ Луганської
області (далі - ВАТ "ZZZ")
про стягнення 30438, 15 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "YYY" подало до господарського суду Дніпропетровської області
позов до ТОВ "XXX" про стягнення заборгованості в сумі 30438,15
грн. за поставлену продукцію.
Подане позивачем клопотання про збільшення розміру позовних вимог
та стягнення, крім суми боргу, 1521,90 грн. пені залишено судом
без задоволення з огляду на порушення ним вимог частини третьої
статті 46 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), а саме неподання доказів
повідомлення відповідача про збільшення розміру позовних вимог.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
28.05.2003 (суддя Добродняк І.Ю.) у задоволенні позову відмовлено
з мотивів недоведення факту поставки товару за договором від
18.09.2000 № 23. У прийнятті рішення суд дійшов висновку про те,
що надані позивачем документи, а саме рахунки від 17.10.2000 № 85,
від 30.10.2000 № 92, від 14.11.2000 № 101, довіреності від імені
відповідача, видані його представникам на отримання
товарно-матеріальних цінностей від 30.10.2000 № 151516, від
14.11.2000 № 151517, від 16.10.2000 № 058568, не можна вважати
належними і достатніми доказами у справі. Натомість, на думку
суду, виходячи з умов договору від 18.09.2000 № 23, факт поставки
товару мав би бути підтверджений накладними, товарно-транспортними
накладними, а також актом приймання-передачі товару, які в
матеріалах справи відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.08.2003 до участі у справі залучено як відповідача ВАТ "ZZZ".
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 (колегія суддів у складі: суддя Прудніков В.В. -
головуючий, судді Білецька Л.М. і Герасименко І.М.), рішення суду
першої інстанції зі справи скасовано: з ТОВ "XXX" стягнуто на
користь ВАТ "YYY" 30438, 15 грн. заборгованості, а також суму
судових витрат; у задоволенні позову до ВАТ "ZZZ" відмовлено. Як
докази на підтвердження факту отримання спірної продукції судом
апеляційної інстанції розглядалися: акт взаємозаліку від
30.10.2000, в якому містяться посилання на виставлені позивачем
рахунки на оплату поставленої продукції; довіреності, видані ТОВ
"XXX" своїм представникам на отримання продукції;
товарно-транспортні накладні на отримання продукції; інформація
P-ського міського відділу УМВС України в Луганській області за
результатами перевірки щодо факту поставки продукції за договором
від 18.09.2000 № 23.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"XXX" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 02.10.2003 та залишити без зміни рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2003. На
підтвердження своїх вимог скаржник посилається на те, що у
прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції
порушено вимоги частини другої статті 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "ZZZ" заперечує проти доводів
скаржника, зазначаючи про обґрунтованість постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 02.10.2003.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин
справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваної
постанови, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
У прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції
встановлено, що:
- ВАТ "YYY" укладено з ТОВ "XXX" договір від 18.09.2000 № 23,
згідно з умовами якого передбачалася поставка позивачем ТОВ "XXX"
продукції на загальну суму 59238, 15 грн.; відвантаження продукції
мало здійснюватися на умовах EXW - склад виробника,
вантажоотримувач - ВАТ "ZZZ";
- продукцію одержано на підставі довіреностей, виданих від імені
відповідача його представникам на отримання товарно-матеріальних
цінностей від 30.10.2000 № 151516, від 14.11.2000 № 151517, від
16.10.2000 № 058568, що підтверджується товарно-транспортними
накладними від 17.10.2000 № 72 885, від 30.10.2000 № 72997, від
14.11.2000 № 06792;
- на оплату поставленої продукції позивачем виставлено рахунки від
17.10.2000 № 85, від 30.10.2000 № 92, від 14.11.2000 № 101; оплата
продукції здійснена частково: у матеріалах справах міститься акт
взаємозаліку від 30.10.2000 на суму 28800, 00 грн.;
- факт поставки спірної продукції узгоджується з інформацією
P-ського міського відділу УМВС України в Луганській області за
результатами перевірки щодо факту поставки продукції за договором
від 18.09.2000 № 23.
У листі від 14.05.2001 № 51 ТОВ "XXX" визнало претензію ВАТ "YYY"
на суму 30438, 15 грн. та зобов'язалося погасити заборгованість.
Як вбачається зі змісту постанови зі справи, у судовому засіданні
ВАТ "ZZZ" як відповідачем у справі було підтверджено отримання від
ВАТ "YYY" продукції за договором від 18.09.2000 № 23.
ТОВ "XXX" не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення судом
апеляційної інстанції передбачених статтями 34 і 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
правил про належність і допустимість доказів у даній
справі та оцінку цих доказів.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
02.10.2003 p. зі справи № 23/71 залишити без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В. Джунь