ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 20-6/202
Вищий господарський суд України у складі: головуючого судді,
суддів;
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "ХХХ", м. Севастополь (далі - ПП "ВКФ
"ХХХ")
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.10.2003 р.
зі справи № Х2
за позовом ПП "ВКФ "ХХХ"
до приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "YYY", м.
Севастополь (далі - ПП "ВКФ "YYY")
про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ПП "ВКФ "ХХХ": присутні,
ПП "ВКФ "YYY": присутні.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 31.07.2003
позов задоволено: договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості від
11.02.99, укладений ПП "ВКФ "ХХХ" та ПП "ВКФ "YYY", (далі -
Договір) визнано недійсним з мотивів відсутності у представника
позивача повноважень на його укладення; сторони зобов'язано
здійснити реституцію.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
15.10.2003 рішення місцевого господарського суду скасовано, у
задоволенні позову відмовлено, оскільки у представника позивача
були повноваження на укладення Договору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "ВКФ
"ХХХ" просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і
залишити без змін рішення місцевого господарського суду, оскільки,
на його думку, апеляційним господарським судом невірно застосовано
норми матеріального права з огляду на те, що делегування власником
ПП "ВКФ "ХХХ" повноважень на укладення Договору працівникові
підприємства - виконуючому обов'язки директора підприємства Б.Б.Б.
- виходить за рамки повноважень, наданих власникові підприємства
згідно з його статутом, і суперечить вимогам пункту 3.2 цього
статуту.
У відзиві на касаційну скаргу ПП "ВКФ "YYY" зазначає, що
апеляційним господарським судом вірно застосовано норми
матеріального та процесуального права, а тому постанова
апеляційної інстанції має бути залишена без змін.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних
обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідно до пунктів 1.1, 1.2 статуту ПП "ВКФ "ХХХ" засновником
(власником) приватного підприємства є А.А.А.. Підприємство
створено на основі майна, яке належить на праві власності
засновникові;
- відповідно до пунктів 3.1, 3.2 статуту ПП "ВКФ "ХХХ", управління
підприємством здійснюється власником. Власник має право передати
право вирішення окремих питань, віднесених до його компетенції,
іншим посадовим особам підприємства. Перелік цих питань статутом
підприємства не визначений;
- відповідно до пункту 5.4 статуту ПП "ВКФ "ХХХ" підприємство має
право продавати і передавати іншим підприємствам організаціям і
установам, міняти, здавати у оренду, надавати безоплатно у
тимчасове користування належні йому будівлі, споруди, обладнання,
інше майно, якщо інше не передбачено законодавчими актами України;
- з Договору вбачається, що він укладений від імені ПП "ВКФ "ХХХ"
виконуючим обов'язки директора підприємства Б.Б.Б., який діяв на
підставі свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, виданого
Н-ською районною державною адміністрацією м. Севастополя
01.08.1997, статуту підприємства та доповнень до цього статуту,
зареєстрованих Н-ською районною державною адміністрацією м.
Севастополя від 31.07.1997 №1230-1/226, наказу директора
підприємства від 11.08.1998 № 33 і розпорядження директора
підприємства від 11.02.1999 №3.
Причиною подання позову стало, на думку позивача, підписання
Договору не уповноваженою на це особою.
Апеляційним господарським судом додатково було встановлено, що
розпорядження власника А.А.А. зобов'язувало в.о. директора Б.Б.Б.
здійснити продаж майна ПП "ВКФ "ХХХ" - побутового корпусу з
медпунктом та добудовою літери "А", "А1", "А2", "б1", прохідної
літери "Щ".
Таким чином, судовими інстанціями було встановлено, що майно за
Договором було відчужено в.о. директора підприємства Б.Б.Б. на
підставі наказу директора (він же власник підприємства - А.А.А.)
та відповідного розпорядження. Статутом підприємства передбачено
право директора підприємства делегувати свої повноваження іншим
посадовим особам підприємства. Відповідно до статті 62 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угода, укладена однією особою
(представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу
повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або
адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє
цивільні права і обов'язки особи, яку представляють. Оскільки
Б.Б.Б. на час укладання угоди виконував обов'язки директора
підприємства, він, відповідно до статуту підприємства, мав право
укладати Договір від свого імені. Крім того, щодо укладення
Договору він мав відповідне розпорядження власника (директора
підприємства), яке за своєю правовою природою є адміністративним
актом. Власником підприємства особисто вносилися зміни до
Договору, які не свідчать про незгоду власника з Договором, а
підтверджують схвалення ним цієї угоди. За таких обставин висновок
суду першої інстанції про укладення Договору не уповноваженою на
це особою не відповідає обставинам справи. Тому, на думку колегії
суддів Вищого господарського суду України, апеляційною інстанцією
правомірно скасовано рішення місцевого господарського суду та у
задоволенні позову відмовлено.
З урахуванням наведеного постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15.10.2003 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-9- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "ХХХ" відмовити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 15.10.2003 зі справи № Х2 залишити без змін.