ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 12/283
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
cуддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "О" на ухвалу Запорізького апеляційного
господарського суду від 17 вересня 2003 року у справі № 12/283 за
позовом приватного підприємства "О" до Управління капітального
будівництва виконавчого комітету Бердянської міської ради
Запорізької області та Виконавчого комітету Бердянської міської
ради Запорізької області про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
16 квітня 2003 року приватне підприємство "О" звернулось до
господарського суду Запорізької області з позовом до Управління
капітального будівництва виконавчого комітету Бердянської міської
ради Запорізької області про стягнення 13001,34 грн., посилаючись
на невиконання останнім умов контрактів від 13 квітня 1999 року та
від 1 червня 1999 року щодо оплати виконаних робіт.
Ухвалою суду від 2 червня 2003 року до участі у справі в якості
другого відповідача залучено Виконавчий комітет Бердянської
міської ради Запорізької області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 2 липня 2003
року в позові відмовлено.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17
вересня 2003 року позивачу відмовлено у відновленні пропущеного
строку подання апеляційної скарги, а скарга повернута без
розгляду.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного
суду та зобов'язати суд другої інстанції прийняти до розгляду
апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, посилаючись на
неправильне застосування судом попередньої інстанції норм
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня
прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у
судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну
частину рішення, - з дня підписання рішення, оформленого
відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення місцевого суду від 2
липня 2003 року підписано 16 липня 2003 року.
Ухвалою апеляційної інстанції від 19 серпня 2003 року апеляційну
скаргу повернуто без розгляду з підстав, передбачених п. 1 ст. 97
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки до апеляційної скарги не додано належних доказів на
підтвердження повноважень С-жа С.О. щодо права підписання скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
після усунення обставин, які згідно з пунктами
1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті є підставою для повернення апеляційної
скарги, сторона має право повторно подати апеляційну скаргу.
Підприємство цим правом скористалося, подавши 1 вересня 2003 року
апеляційну скаргу повторно. На цей момент процесуальний строк для
подання апеляційної скарги закінчився, тому до скарги було додано
клопотання про відновлення такого строку.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17
вересня 2003 року позивачу відмовлено в задоволенні вказаного
клопотання, з посиланням на те, що поважною причиною пропуску
строку може визнаватися така причина, існування якої зумовлено
факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі
заявника, тобто на за яких обставин не можуть бути змінені чи
усунуті, а зазначені в клопотанні обставини мали суб'єктивний
характер, тобто пов'язані безпосередньо з діями позивача по
підготовці матеріалів апеляційної скарги.
Проте, з даним висновком суду погодитись не можна.
Апеляційний суд безпідставно відмовив приватному підприємству "О"
у відновленні строку на подання апеляційної скарги.
Висновок про відсутність належних доказів щодо повноважень на
підписання апеляційної скарги С-жем С.О. суперечить фактичним
обставинам справи. У випадку будь-яких сумнівів щодо їх
вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність наданих
доказів, суд міг і повинен був витребувати додаткові докази, але
не мав законних підстав для повернення скарги.
Повертаючи повторно подану апеляційну скаргу, в порушення вимог
ст. 53 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд не дав належної правової оцінки тій обставині, що пропуск
строку стався внаслідок незаконного повернення ним скаржнику
вперше поданої апеляційної скарги, яка була подана вчасно.
Вказані порушення апеляційним судом норм процесуального права
призвели до порушення конституційного принципу забезпечення
оскарження судового рішення.
Відповідно до чинного процесуального законодавства, у разі, якщо
встановлений законом процесуальний строк пропущено, суд може
визнати причину пропуску строку поважною і відновити пропущений
строк.
Звернення до суду із заявою про відновлення пропущеного строку є
процесуальним правом сторони, передбаченим ст. 53 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та не обмежене
строком.
З огляду на викладене, ухвала апеляційної інстанції є незаконною
та необґрунтованою, тому підлягає скасуванню, а справа -
направленню на розгляд до того ж суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства "О" задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 17
вересня 2003 року у справі № 12/283 скасувати, а справу передати
до того ж суду для вирішення питання про прийняття апеляційної
скарги до розгляду.