ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 12/116
Вищий господарський суд України у складі: суддя Москаленко В.С. -
головуючий, судді Джунь В.В. і Селіваненко В.П.,
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"XXX", м. Н-ськ (далі - ВАТ "XXX")
на рішення господарського суду Миколаївської області від
18.06.2003 p.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
05.08.2003 p.
зі справи № 12/116
за позовом ВАТ "XXX"
до закритого акціонерного товариства "YYY" , м. Н-ськ (далі - ЗАТ
"YYY")
про стягнення 30826,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.06.2003
(суддя Семенов А.К.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 05.08.2003 (колегія суддів у
складі: суддя Петрова М.С. - головуючий, судді Колоколова С.І. і
Разюк Г.П.) у задоволенні позову відмовлено.
У прийнятті названих рішення і постанови судові інстанції виходили
з того, що: ВАТ "XXX" не зверталося до суду з позовом, який
відповідав би вимогам частини першої статті 113 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - Цивільний кодекс); ВАТ "XXX"
не доведені ті обставини, на які воно посилається в обґрунтування
своїх вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"XXX" просить оскаржувані рішення суду першої інстанції і
постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове
рішення.
Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною
інстанцією приписів статті 113 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.12.2003 розгляд
касаційної скарги було відкладено на 14.01.2003.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування оскаржуваних рішення і постанови і передачі справи на
новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що :
-позов подано про стягнення 30826,00 грн. збитків - витрат з
експлуатаційного обслуговування нежитлового приміщення та його
охорони;
-цим приміщенням є будинок побуту "SSS" (м. H-ськ, вул. Ч-ська,
88), яким володіють кілька співвласників, у тому числі позивач і
відповідач у даній справі, на праві спільної часткової власності;
-ВАТ "XXX" за дорученням інших співвласників (а.с. 14 ) узяв на
себе певні обов'язки, уклав відповідні угоди (а.с. 8-12) і в
зв'язку з цим здійснює витрати (експлуатаційні, оплата комунальних
послуг, утримання й охорона площ будинку побуту), які інші
співвласники повинні йому відшкодовувати;
-загальна площа будинку побуту становить 5881, 8 кв.м.; за
твердженням ВАТ "XXX" відповідачеві (ЗАТ "YYY") належить на праві
власності 2481,48 кв.м. з цієї площі, або 42,19% загальної площі
будинку. Крім того, також за твердженням ВАТ "XXX", ним
утримується в будинку 151,5 кв.м. площі загального користування,
якою користується і ЗАТ "YYY". Отже, на думку ВАТ "XXX", ЗАТ "YYY"
повинен відшкодувати йому кошти, витрачені на утримання і охорону
площі загальним розміром 2632,98 кв.м. (2481,48 + 151,5);
-судово-економічною експертизою, яка проводилася під час розгляду
господарським судом Миколаївської області іншої справи № 1/110 зі
спору між тими ж сторонами, встановлено вартість експлуатаційних
витрат з утримання 1 кв.м. площ будинку побуту в сумі 0,84 грн.
ВАТ "XXX" вважає, що сума коштів, яку ЗАТ "YYY" має сплачувати
йому щомісяця, складає 2211,7 грн., а за 11 місяців (з квітня 2002
р. по березень 2003 р.) підлягає сплаті сума 24328,70 грн.;
-ВАТ "XXX" подано господарському суду розрахунок вартості охорони
зазначених нежитлових приміщень, за яким, на думку названого
товариства, ЗАТ "YYY" повинен відшкодувати йому відповідні витрати
в сумі 590,66 грн. за місяць, а за 11 місяців 6497,30 грн.
Загальна сума відшкодування витрат, за підрахунками ВАТ "XXX",
становить 30826,00 грн.;
-виставлені ВАТ "XXX" рахунки на оплату відповідних витрат (а.с.
16-19) ЗАТ "YYY" не оплачено;
-ЗАТ "YYY" зазначає про те, що: роботи з утримання й охорони
належних йому на праві власності нежитлових площ і площ загального
користування він здійснює самостійно і за власні кошти та нікому
не надавав повноважень щодо обслуговування й охорони цих площ; у
ВАТ "XXX" немає угод на обслуговування усього будинку побуту, і
воно обслуговує лише свої власні площі, а також площі, належні ТОВ
"FFF" і ЗАТ "QQQ" (інші співвласники будинку) на підставі
укладених з ними угод;
-з протоколу зборів власників нежитлового будинку по вул. Ч-ській,
88 вбачається, що згоду на утримання, експлуатаційне
обслуговування та охорону цього будинку позивачем у справі - ВАТ
"XXX" надала тільки частина співвласників будинку. ЗАТ "YYY" такої
згоди не давав;
-з поданих сторонами документів вбачається, що ВАТ "XXX" робило
спробу укласти із ЗАТ "YYY" угоду про спільну експлуатацію і
утримання будинку побуту, але відповідної згоди досягнуто не було;
-ВАТ "XXX" не подано належних доказів, які підтверджували б його
фактичні витрати на утримання й охорону спільного майна. На
пропозицію суду апеляційної інстанції подати додаткові докази на
підтвердження таких витрат представником ВАТ "XXX" заявлено, що
він таких доказів не має.
Відповідно до частини першої і третьої статті 113 Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
володіння, користування і розпорядження майном
при спільній частковій власності проводиться за згодою всіх
учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.
Кожний учасник спільної часткової власності відповідно до своєї
частки повинен, зокрема, брати участь у витратах по утриманню і
зберіганню спільного майна.
Наведена норма не ставить виконання відповідного обов'язку в
залежність від наявності або відсутності угоди між учасниками
такої власності щодо їх участі у зазначених витратах.
Отже згідно із згаданою статтею Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
ВАТ
"XXX" не позбавлене права вимагати, зокрема, в судовому порядку,
відшкодування своїх витрат з утримання і зберігання спільного
майна від іншого учасника спільної часткової власності відповідно
до належної останньому частки цього майна.
Що ж до встановлення самого факту наявності або відсутності таких
витрат та - в разі наявності - їх розміру, то в зв'язку з цим
Вищий господарський суд України зазначає таке.
Відповідно до статті 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та
іншими учасниками судового процесу.
Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що
позивачем - ВАТ "XXX" не подано доказів на підтвердження його
фактичних витрат з утримання і охорони спільного майна.
Однак судовими інстанціями у розгляді справи порушено вимоги
частини першої статті 43 і пункту 3 частини першої статті 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки ними не перевірено і не оцінено
викладені у позовній заяві та апеляційній скарзі доводи щодо
наявного у матеріалах цієї справи та справи господарського суду
Миколаївської області № 1/110 підтвердження зазначених витрат; у
зв'язку з цим судовими інстанціями не з'ясовано всі обставини
справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів на іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази. Таким чином, судові інстанції у розгляді справи
припустилися неправильного застосування статті 113 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
і статей 43 і 84 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що згідно з частиною першою статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судового рішення.
У новому розгляді справи суду першої інстанції слід здійснити
оцінку доводів сторін стосовно доказів їх витрат з утримання і
зберігання спільного майна.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "XXX"
задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.06.2003
p. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
05.08.2003 p. зі справи № 12/116 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Миколаївської області.
Суддя В. Москаленко
Суддя В.Джунь
Суддя В. Селіваненко