ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 12/411
Вищий господарський суд України у складі: - головуючого судді,
суддів;
розглянув касаційну скаргу дочірнього підприємства "ХХХ", м. Київ
(далі - ДП "ХХХ")
на рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2003 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 р.
зі справи № Х1
за позовом приватного науково-виробничого підприємства "YYY",
м.Дніпропетровськ (далі - ПНВП "YYY")
до ДП "ХХХ"
про стягнення 15936,58 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ПНВП "YYY": присутній,
ДП "ХХХ": не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2003 позов
задоволено; з ДП "ХХХ" на користь ПНВП "YYY" стягнуто: 4150,10
грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 855,92 грн.
пені; 10140,24 грн. збитків у частині, не покритій неустойкою;
108,04 грн. - три проценти річних; 2137,05 грн. витрат на оплату
юридичної допомоги; судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 назване рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП "ХХХ"
просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині
стягнення з відповідача 10140,24 грн. збитків та 2137,05 грн.
витрат на оплату юридичної допомоги, оскільки витрати на оплату
юридичної допомоги не є "іншими витратами" у розумінні статті 44
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України). Крім того, стягнення збитків, на думку скаржника,
здійснено судом на порушення статей 203, 211 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК), оскільки позивачем не
доведено, що сплата відсотків за кредитним договором є додатковими
витратами позивача, які пов'язані з порушенням відповідачем умов
договору.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
У відзиві на касаційну скаргу ПНВП "YYY" зазначає, що місцевим
господарським судом вірно застосовано норми матеріального та
процесуально права, а тому рішення місцевого господарського суду
має бути залишено без змін.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
задоволення касаційної скарги та зміни рішення суду першої та
апеляційної інстанції у частині стягнення збитків та витрат на
оплату юридичних послуг з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- позивач згідно з матеріалами справи довів існування
заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору
№ 758 у розмірі 3967,59 грн.;
- пунктом 5.2. Договору №758 встановлено, що у випадку
несвоєчасної оплати товарної партії відповідач зобов'язаний
сплатити на користь позивача штраф (що, по суті, з огляду на
неодноразовий характер, є пенею) у розмірі 0,1% від вартості
партії товару за кожний день прострочення платежу, але не більше
10% від вартості товарної партії. Розрахунок пені виконано
позивачем з дотриманням вимог Закону України "Про відповідальність
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
та
статті 72 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
;
- право позивача на стягнення 3 процентів річних у сумі 108,04
грн. встановлено статтею 214 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, а розрахунок виконано
позивачем у повній відповідності до вимог цієї статті;
- позивачем 05.05.2003 укладено з ПП "ZZZ" угоду №11 на надання
юридичної допомоги, і це підприємство не було адвокатським
об'єднанням у розумінні Закону України "Про адвокатуру"
( 2887-12 ) (2887-12)
;
- позивачем надано докази, які підтверджують придбання за кредитні
кошти у постачальників - ПТІІ "QQQ", ТОВ "GGG", ТОВ "SSS" -
товарів, які постачалися відповідачеві за договором поставки.
Невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого товару
і неотримання позивачем вчасно належних коштів змушувало
останнього відшукувати додаткові кошти для сплати відсотків по
кредитах, розмір яких позивачем визначено правильно. Суд вбачає
вину відповідача у неналежному виконанні свого зобов'язання по
договору поставки та прямий причинний зв'язок між порушенням
відповідача і завданими позивачу збитками. Відповідно до вимог ст.
209 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідачем не доведена відсутність
вини у невиконанні зобов'язань за договором поставки.
Судові інстанції вважають, що витрати на оплату юридичної допомоги
у розмірі 2137,05 грн. відносяться до категорії інших витрат
пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 203 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
під збитками розуміються
витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а
також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби
зобов'язання було виконано боржником. Як встановлено судами першої
та апеляційної інстанцій, наявність у позивача збитків мотивовано
необхідністю вишукування ним додаткових коштів для сплати
відсотків за кредитними договорами. Фактично доказів залучення
коштів для погашення заборгованості перед банком через несвоєчасне
їх повернення відповідачем позивач не надав, а судовими
інстанціями відповідних обставин не встановлено. Наявність у
позивача кредитних договорів не свідчить про необхідність їх
укладення саме у зв'язку з несвоєчасним здійсненням відповідачем
розрахунків. А розрахування суми збитків шляхом нарахування на
суму заборгованості відповідача відсотків за користування
позивачем кредитними коштами не свідчить про відшукування ним
додаткових коштів. Більш того, судом першої інстанції
заборгованість стягнуто з відповідача вже з урахуванням 3
процентів річних. Таким чином, стягнення збитків у вигляді
нарахування на суму несвоєчасно сплачених коштів ще й процентів за
кредитним договором здійснено судом першої інстанції без належних
правових підстав.
Без достатніх підстав судом першої інстанції стягнуто з
відповідача як "інші витрати, пов'язані з розглядом справи",
кошти, витрачені на оплату юридичної допомоги у сумі 2 137,05 грн.
Умови оплати згідно з угодою про надання юридичної допомоги
05.05.2003 №11 передбачали перерахування коштів за роботу адвоката
з надання юридичної допомоги. Судові інстанції дійшли правильного
висновку про те, що ПП "ZZZ" не є адвокатським об'єднанням у
розумінні Закону України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. Довіреністю
від 18.06.2003 ПНВП "YYY" довіряло адвокату А.А.А. представляти
інтересам підприємства на підставі угоди від 05.05.2003. Таким
чином, представництво інтересів ПНВП "YYY" фактично здійснював
адвокат А.А.А., а кошти у зв'язку з таким представництвом отримало
приватне підприємство, яке не є адвокатським об'єднанням. Статтею
49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено відшкодування саме сум, які
підлягають сплаті за послуги адвоката. Тому, на думку колегії
суддів Вищого господарського суду України, місцевим судом без
достатніх підстав з відповідача стягнуто кошти, як витрату на
оплату юридичної допомоги та безпідставно віднесено цю суму до
інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскільки ж факту сплати зазначених коштів адвокатові судовими
інстанціями не встановлено, правових підстав для їх стягнення з
відповідача немає.
З огляду на викладене, оскільки судом апеляційної інстанції
помилки суду першої інстанції не виправлено, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що рішення суду першої
інстанції та постанова апеляційного господарського суду повинні
бути змінені шляхом їх скасування в частині задоволення позову
щодо стягнення збитків у сумі 10140,24 грн. та витрат на оплату
юридичної допомоги в сумі 2137,05 грн.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства "ХХХ" задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 зі справи № Х1 змінити, виключивши з пункту 2
резолютивної частини названого рішення слова і цифри "10140,24
грн. - збитків, не покритих неустойкою, 2137,05 грн. - витрат на
оплату юридичної допомоги."
3. В іншій частині зазначене рішення залишити без змін.