ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 11/154-03-3910
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого)
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Авіакомпанія "XXX"
на рішення господарського суду Одеської області від
28.07.2003 року
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Авіакомпанія "XXX"
До Товариства з обмеженою відповідальністю
"YYY"
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У травні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості в сумі 29 883,15 грн., індексу інфляції в сумі
986,13 грн. і пені в сумі 1 146,13 грн., посилаючись на те, що
останній не виконав зобов'язань за договором щодо оплати за надані
послуги.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив
вимоги у частині їх обґрунтування.
Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2003 року
в позові відмовлено.
В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не
переглядалось.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняте ним
рішення скасувати та позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що рішення суду
першої інстанції законне та обґрунтоване, і просить залишити його
без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні оголошувалась перерва на 14.01.2004 року.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши
матеріали справи і прийняте у ній судове рішення, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 16.12.2002 року між сторонами
було укладено агентську угоду № XXX2 "На зимовий період 2002-2003
років", за умовами якої позивач зобов'язався виконувати міжнародні
рейси літаками типу DC-9 по перевезенню пасажирів відповідача за
межі митної зони України, а відповідач зобов'язався здійснювати
реалізацію місць на міжнародні авіарейси, які виконуються за
маршрутом, розкладом, тарифами та на умовах, зазначених в угоді та
додатку № 1 до неї від 20.12.2002 року, самостійно оформляти
перевізну документацію на рейси та перераховувати кошти від
продажу авіаквитків за мінусом комісійної винагороди на рахунок
позивача.
Відповідно до п.п. 5.3, 5.4 зазначеної агентської угоди
відповідач перераховує передоплату виручки від продажу місць за
мінусом комісійної винагороди в об'ємі 100 % за три робочі дні до
рейсу по графіку. Аеропортові такси та бортове харчування
пасажирів сплачується додатково згідно рахункам, які виставляються
позивачем у відповідності з кількістю фактично перевезених
пасажирів. Розмір аеропортових такс та вартість бортового
харчування пасажирів зазначена в додатку № 1 до агентської угоди №
XXX2 від 16.12.2002 року. Не пізніше трьох днів до кожного рейсу
відповідач оплачує вартість виконання кожного рейсу без вартості
аеропортових такс та бортового харчування пасажирів (п.4 додатку №
1 від 20.12.2002 року до агентської угоди).
П.5.5. агентської угоди передбачено підписання сторонами акту
звірки взаємних розрахунків, на основі якого відповідач виплачує
позивачу належну до оплати суму на протязі трьох банківських днів
з дня підписання цього акту.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права ст.ст.
32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, дійшов висновків, що
ґрунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняв
рішення, яке не відповідає вимогам норми процесуального права
ст.84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевий
господарський суд посилався на порушення позивачем певних норм
матеріального права щодо технології здійснення пасажирських
перевезень, але не зробив жодного посилання на норми матеріального
права, які безпосередньо регулюють спірні правовідносини, та не
обґрунтував підстави відхилення доводів позивача.
Разом з цим, судом, в порушення ст.84 ГПК України та Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, не було з'ясовано правову природу
укладеної між сторонами агентської угоди, та не досліджено її
умови щодо обсягу наданих послуг і фактичного виконання своїх
зобов'язань кожною із сторін з урахуванням їх доводів та заявлених
вимог.
До того ж, суду першої інстанції слід було ретельніше перевірити
доводи позивача щодо визначення й обґрунтування суми фактичної
заборгованості відповідача за укладеною угодою, з'ясувати,
керуючись вимогами ст.ст. 34, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
питання щодо належності наданих позивачем документів на мові
іноземної держави та навести правове обґрунтування прийняття чи
відхилення зазначених доводів.
Отже, за таких обставин, оскаржене судове рішення не можна визнати
законним й обґрунтованим, і тому воно підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та
процесуального права.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Авіакомпанія "XXX" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2003 року
скасувати, і справу № 11/154-03-3910 передати на новий розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді: І. Вовк
П. Гончарук