ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 11/72
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства H-cька "XXX"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 26.05.2003 року
у справі
за позовом Відкритого акціонерного товариства H-cька "XXX"
до Дослідного господарства "YYY" P-ської державної
сільськогосподарської дослідної станції УААН
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості у сумі 37 015,15 грн., індексу інфляції в сумі
32 408,17 грн., 3% річних у сумі 4779,82 грн. і пені в сумі
3 785,91 грн., посилаючись на те, що останній не розрахувався за
поставлені йому матеріально-технічні ресурси.
Одночасно позивач просив відновити строк позовної давності,
посилаючись на поважність причин його пропуску.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.03.2003
року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь
позивача заборгованість у сумі 37 015,15 грн., індекс інфляції в
сумі 32 408,17 грн., 3% річних у сумі 4 779,82 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
26.05.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано
та в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційний суд порушив
норми матеріального та процесуального права, і тому просить
прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції
залишити без змін
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у
справі судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок господарських
відносин між позивачем та відповідачем протягом 1997-1998 роках
останнім були отримані засоби захисту рослин за
рахунками-фактурами № 18/46 від 25.04.1997 року, на суму 31 086,96
грн., № 18/88 від 27.05.1997 року на суму 1 476,55 грн., № 18/113
від 27.05.1997 року на суму 2 925,00 грн., № 18/167 від 14.01.1998
року на суму 28 978,40 грн., № 18/167а від 14.01.1998 року на суму
6 321,59 грн., № 18/11 від 08.04.1998 року на суму 1 919,78 грн.,
№ 18/18 від 22.04.1998 року на суму 3 169,93 грн., всього на
загальну суму 75 878,21 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач частково оплатив
вартість наданих йому засобів захисту рослин у сумі 29 015,15
грн., а заборгованість відповідача перед позивачем складає
37 015,15 грн., і це підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до вимог п.5 ч.2 ст.4 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні
права і обов'язки виникають внаслідок інших дій організацій.
Ст.161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, договору, або вказівок, що звичайно ставляться.
Керуючись вимогами ст. 214 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до
якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, суд першої інстанції
дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача підлягає
стягненню, окрім основного боргу, також індекс інфляції в сумі
32 408,17 грн., 3% річних у сумі 4 779,82 грн.
Приймаючи постанову від 26.05.2003 року та відмовляючи в
задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив
з того, що строк позовної давності пропущено позивачем, а поважні
причини його пропуску відсутні.
Проте, з висновками суду апеляційної інстанції погодитись не
можна, оскільки згідно ч.2 ст. 80 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
порушене
право підлягає захистові, якщо суд причину пропуску строку
позовної давності визнає поважною. У даному випадку суд першої
інстанції керувався своїм внутрішнім переконанням і обґрунтував
мотиви задоволення клопотання позивача про відновлення строку
позовної давності.
В оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд не
обґрунтував підстави скасування рішення суду першої інстанції та
залишення позову без задоволення.
У той же час, суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку
обставинам справи, і дійшов обґрунтованого висновку про стягнення
з відповідача заборгованості в сумі 37 015,15 грн., індексу
інфляції в сумі 32 408,17 грн., 3% річних у сумі 4 779,82 грн.
За таких обставин, постанову апеляційного господарського суду не
можна визнати законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає
скасуванню, а рішення місцевого господарського суду відповідає
матеріалам справи та вимогам закону, і тому його слід залишити без
змін.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства H-cька "XXX"
задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26.05.2003 року скасувати, а рішення господарського суду
Полтавської області від 27.03.2003 року залишити без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук