ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N Б-11/308
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши матеріали ЗАТ “Вікторія”, м. Болехів
касаційної скарги
на постанову від 10.07.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № Б-11/308 господарського суду
Івано-Франківської області
за заявою боржника ЗАТ “Вікторія”, м. Болехів
про визнання недійсною угоди відчуження з публічних торгів і
визнання недійсним акту про проведення публічних торгів,
свідоцтва про право власності у справі про банкрутство
арбітражний керуючий Вітюк В.В.
за участю представників сторін:
від ЗАТ “Вікторія” – Біжик м. А., дор. від 12.01.2004 р. № 1;
Дяків Я.Я., дор. від 12.01.2004 р. № 3;
від гр. Пилипіва В.М. – Басай О.В., дор. від 13.01.2004 р. серія
ВВА № 874342;
від ВДВС Болехівського міського управління юстиції – начальник
Шкуленда Л.М.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
27.12.2002р. за заявою керівника боржника було порушено
провадження у справі № Б-11/308 про банкрутство ЗАТ “Вікторія”,
відкрито процедуру санації та призначено керуючим санації
керівника боржника Дяків Я.Я. і розпорядником майна Вітюка В.В.
Під час провадження у справі розпорядник майна Вітюк В.В.
звернувся до суду з заявою про визнання недійсною угоди про
продаж швейного цеху боржника на прилюдних торгах 27.11.2002 р.
на підставі ч. 11 ст. 17 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Господарським судом Івано-Франківської області до участі у
справі були залучені Івано-Франківська філія “Укрспец‘юст” та
ВДВС Болехівського міського управління юстиції, а також гр.
Пилипів В.М.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
09.04.2003 р. (суддя Голяк Л.Й.) заяву арбітражного керуючого
задоволено: визнано недійсною угоду відчуження з публічних
торгів 27.11.2002 р. приміщення швейного цеху ЗАТ “Вікторія”.
Крім того, визнано недійсними Акт про проведення публічних
торгів приміщення швейного цеху в м. Болехів по вул.
Котляревського, 3, затверджений начальником відділу ДВС
Болехівського міського управління юстиції від 28.11.2002 р. та
Свідоцтво про право власності на приміщення швейного цеху,
видане 28.11.2002 р. гр. Пилипіву В.М. приватним нотаріусом
Долинського районного нотаріального округу за № 2437.
При винесені ухвали суд першої інстанції посилався на те, що
органом ДВС не було належно повідомлено боржника про оцінку
майна, яке передавалось на реалізацію, та в порушення ст. 62
Закону України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
виконавчою
службою було порушено черговість звернення стягнення на майно
боржника, оскільки у останнього було наявне рухоме майно. Також,
суд виходив з того, що спірне приміщення цеху відчужено за ціною
нижчою за ринкову, а також внаслідок її виконання майна боржника
стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
10.07.2003р. зазначена ухвала скасована та припинено провадження
у справі за заявою ЗАТ “Вікторія” про визнання недійсною угоди
відчуження на прилюдних торгах та Акту про проведення публічних
торгўв від 28.11.2002 р. і Свідоцтва про право власності на
приміщення швейного цеху.
Постанова мотивована тим, що реалізація майна відбулася не за
волевиявленням боржника, а у примусовому порядку, передбаченому
Законом України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, тому на
ці відносини не поширюється вимога щодо порядку розгляду заяв
арбітражних керуючих у справі про банкрутство. Крім того, спір
не підлягає вирішенню у господарських судах, оскільки у даному
випадку порушуються права фізичної особи.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ЗАТ “Вікторія”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт та
залишити в силі ухвалу.
В обґрунтування касаційної скарги боржник, зокрема, посилається
на те, що придбання майна на прилюдних торгах є фактично угодою
купівлі-продажу сторонами: боржником і набувачем, та ця угода
підпадає під дію ч. 11 ст. 17 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
. Крім того, на думку боржника, вказаним законом не
передбачено обмежень щодо участі фізичної особи у справі про
банкрутство.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ч. 11 ст. 17 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) угода боржника, що
укладена або виконана боржником з окремим кредитором чи іншою
особою після порушення провадження у справі про банкрутство або
протягом шести місяців, що передували дню порушення провадження
у справі про банкрутство, може бути за заявою арбітражного
керуючого або одного з кредиторів визнана господарським судом
недійсною, якщо відповідно до такої угоди боржником відчужено
або придбано майно за цінами, що є відповідно нижчими або вищими
за ринкові, за умови, якщо до дня укладення угоди або внаслідок
її виконання майна боржника було (стало) недостатньо для
задоволення вимог кредиторів.
Судом першої інстанції встановлено наявність всіх умов,
передбачених даною нормою, для визнання угоди відчуження з
публічних торгів 27.11.2002 р. приміщення швейного цеху ЗАТ
“Вікторія” недійсною: угода боржника укладена ним протягом шести
місяців до порушення провадження у справі про банкрутство, за
такою угодою боржником відчужено майно за цінами, що є нижчими
за ринкові, а також внаслідок її виконання майна боржника стало
недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Однак, як встановлено попередніми судовими інстанціями, спірна
угода була укладена за результатами проведення прилюдних торгів
в межах виконавчого провадження, яке здійснювалося відділом ДВС
Болехівського міського управління юстиції, по виконанню судових
рішень про стягнення з боржника заборгованості з заробітної
плати, платежів до Пенсійного фонду України та завданих збитків.
Таким чином, продаж належного боржнику майна за ціною нижче
ринкову відбувалася в примусовому порядку поза його волею.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції щодо відсутності волевиявлення боржника при укладанні
угоди за результатами прилюдних торгів.
Більш того, колегія суддів вважає, що така угода не може бути
визнана недійсною на підставах, визначених ч. 11 ст. 17 Закону,
оскільки в даному випадку не має місце мети боржника реалізувати
майно собі на шкоду.
Крім того, колегія суддів зазначає, що у справі про банкрутство
угода може бути визнана недійсною виключно з підстав
передбачених у Законі. За наявності цивільно-правових підстав
для визнання угоди недійсною, а саме невідповідність угоди
нормам чинного законодавства (ст. 48 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
), така угода може бути визнана недійсною в
загальному позовному провадженні.
Тому, у випадку перебування майна у податковій заставі та його
відчуження без згоди відповідного органу державної податкової
служби, а також порушення вимог ст.ст. 57, 62 Закону України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
під час здійснення
виконавчих дій зі звернення стягнення на майно боржника та
проведення прилюдних торгів тощо, зацікавлена особа має право
звернутися з позовом до суду в загальному порядку.
Тому, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню,
оскільки вказана угода не може бути визнана недійсною у справі
про банкрутство в порядку ч. 11 ст. 17 Закону.
Доводи суду апеляційної інстанції стосовно припинення
провадження у справі з огляду на те, що спір за участю фізичної
особи не підлягає розгляду в господарських судах є
необґрунтованими.
Відповідно до ст. 1 Закону, учасниками провадження у справі про
банкрутство є, зокрема, сторони, арбітражний керуючий
(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник
майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також
у випадках, передбачених цим Законом ( 606-14 ) (606-14)
, інші особи, які
беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
Отже, у справі про банкрутство можуть брати участь не тільки
особи перелічені у ст. 1 Закону ( 606-14 ) (606-14)
, але і інші особи,
участь яких безпосередньо передбачена Законом, зокрема, у
випадках визнання угод недійсними (п. 10 ст. 17 Закону),
оскарження керівником боржника ухвали про усунення його від
посади (п. 2 ст. 12 Закону ( 606-14 ) (606-14)
), тощо.
Враховуючи всі наведені обставини у сукупності, колегія суддів
дійшла висновку про відсутність правових підстав скасування
винесеної у справі постанови, а також підстав для задоволення
касаційної скарги боржника.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 1, 17 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “Вікторія” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 10.07.2003р. у справі
№ Б-11/308 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
10.07.2003р. у справі № Б-11/308 залишити без змін.