ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 7/95
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну
скаргу Приватного підприємця А.А.А. на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.05.2003 року у справі
№7/95 за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями товариства
з обмеженою відповідальністю "XXX" до Приватного підприємця А.А.А.
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2002 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до
відповідача про стягнення заборгованості за отримані транспортні
послуги відповідно до контракту №02-21/03 від 21 березня 2002 року
та заявок від 21.03.2002 року і від 22.03.2002 року у сумі 5 830
грн. та 2 605,57 грн. штрафу за прострочення строків платежу,
всього 8 435 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов
зазначених контракту та заявок.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем
збільшено позовні вимоги до 6 426, 54 грн. суми заборгованості та
5018,65 суми штрафу, всього 11 445,19 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2003 року позов
задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 6 426,54
грн. основного боргу та 5018,65 суми штрафу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.05.2003року зазначене рішення суду першої інстанції змінено,
позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь
позивача 6 263.52 грн. основного боргу та 433,36 грн. штрафу, в
решті частини в позові відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить постанову апеляційного
господарського суду та рішення місцевого господарського суду
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування та порушення
судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та
процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті у ній
судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено
контракт №02-21/03 від 21.03.2002 року, за умовами якого Приватний
підприємець А.А.А. як експедитор доручає, а Підприємство з
іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю
"XXX" як перевізник зобов'язується здійснювати перевезення
вантажів - міжнародні, по Україні, країнах СНД та Балтії - у
відповідності до умов, викладених в заявках на перевезення, які
направляються експедитором перевізнику.
П.п. 4.3 та 5.13 цього контракту передбачено, що експедитор за
виконане перевезення розраховується протягом 14 днів з моменту
виставлення рахунку на оплату і отримання оригіналу CMR, а у разі
прострочення оплати вартості наданих послуг виплачує в розмірі
0,2% суми, яка належить до оплати за кожний день прострочення
платежу.
Відповідно до зазначеного контракту і заявок - договорів на
автотранспортне перевезення від 21.03.2002 року №21/03 та від
22.03.2002 року б\н. позивачем були надані відповідачу послуги по
перевезенню вантажів автомобільним транспортом за маршрутом
"Германія-Україна".
Оплата цих послуг визначена умовами наведених заявок: 1100 євро по
курсу НБУ відповідно до заявки- договору від 21.03.2002 року та
1500 євро відповідно до заявки- договору від 22.03.2002 року.
На момент розгляду справи в суді першої інстанції Приватний
підприємець А.А.А. повністю не розрахувався з Підприємством з
іноземними інвестиціями товариством з обмеженою відповідальністю
"XXX" за надані останнім послуги автотранспортного перевезення,
внаслідок чого виникла заборгованість по вищенаведеним контракту
та заявкам-договорам.
Суд, вирішуючи спір, у порушення норм процесуального права
ст.ст.32-34, 36, 38, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зробив висновки,
що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, та прийняв
рішення, які не відповідають вимогам норм процесуального права
ст.ст.84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, судом не встановлено правову природу спірного договору, не
наведено правового обґрунтування прийнятих рішень та, як наслідок
цього, не визначені норми матеріального права, які регулюють
спірні правовідносини.
Окрім того, суди попередніх інстанцій у порушення вимог норм
процесуального права ст.ст.84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
прийнятих рішеннях не навели доводів, за якими були прийняті або
відхилені докази та доводи сторін.
Разом з цим, відкладаючи розгляд справи на 05.02.2003 року ухвалою
від 29.01.2003 року суд першої інстанції визнав обов'язковою явку
повноважних представників сторін в судове засідання.
Проте, суд розглянув справу за відсутності відповідача, не
з'ясувавши, чи повідомлений останній належним чином про час і
місце засідання суду, і не зважаючи на те, що справа відкладалась
у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове
засідання, і це нез'явлення та неподання останнім письмового
відзиву на позов перешкоджало вирішенню спору по суті.
Окрім того, в судовому засіданні позивач збільшив позовні вимоги,
і суд у відсутності відповідача розглянув спір по суті, не
повідомивши останнього про зміну позовних вимог.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось
обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, і,
зокрема, такою обставиною є нез'явлення в засідання представників
сторін
З матеріалів справи не вбачається, що відповідач був повідомлений
належним чином про час і місце розгляду справи, оскільки в ухвалі
господарського суду м. Києва від 29.01.2003 року про відкладення
розгляду справи на 05.02.2003 року на звороті у лівому нижньому
куті відсутній обов'язковий відповідно до вимог Інструкції з
діловодства в господарських судах України ( v0075600-02 ) (v0075600-02)
,
затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від
10.12.2002 року №75, штамп суду з відміткою про відправку
документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну
кількість відправлених примірників документа, дату відправки,
підпис працівника, яким вона здійснена.
Отже, судом першої інстанції справу було розглянуто за відсутності
відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце
засідання суду, на що апеляційний суд уваги не звернув.
Розглянувши справу у відсутності відповідача суд позбавив його
можливості взяти участь в засіданні, подавати докази, наводити
свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході
судового процесу, заперечувати проти доводів інших учасників
судового процесу відповідно до статті 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
чим порушив принципи рівності учасників перед законом і судом та
змагальності відповідно до статей 42 та 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності
будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і
місце засідання суду.
За таких обставин, оскаржувані судові рішення не можна визнати
законними та обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального та
процесуального права.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Приватного підприємця А.А.А. задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.
2003 року та рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2003
року скасувати, і справу №7/95 передати на новий розгляд до суду
першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук