ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 7/47
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві касаційні скарги
ЗАТ “С” та ЗАТ "Т" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 06.10.2003р. у справі за позовом
заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в
особі Головного управління внутрішніх військ МВС України до ЗАТ
"С", ЗАТ "Т", ТОВ "І", третя особа: ТОВ "Петровський торговий
дім"
про стягнення сум та зобов’язання надати підтвердження обміру
квартир
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2002р. Заступник Генерального прокурора України
пред'явив в господарському суді позов в інтересах держави в
особі Головного управління внутрішніх військ МВС України до ЗАТ
"С" та ЗАТ "Т" про стягнення з ЗАТ "С" збитків у сумі 4959,604
грн. та стягнення з другого відповідача також збитків у розмірі
1419,340 грн. та зобов’язати ЗАТ "С" надати підтвердження
обмірів бюро технічної інвентаризації відповідних квартир по м.
Харкову.
У подальшому, позивач зменшив позовні вимоги щодо ЗАТ "С" до
3049787 грн., а підстави стягнення заявлених сум змінив на п. 2
ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2003р.,
залишеного 06.10.2003р. постановою Київського апеляційного
господарського суду без змін, позов задоволено.
В касаційній скарзі ЗАТ "С" просить скасувати судові рішення в
частині стягнення 3049787 грн., посилаючись на порушення судом
норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі ЗАТ "Т" також просить ухвалені судові
рішення скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення
судом норм матеріального і процесуального права.
У справі оголошувалася перерва з 04.12.03 на 14.01.04.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та п. 6 постанови
Пленуму Верховного суду України від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами і доповненнями)
¬®вЁўгў «м частина рішення повинна мати встановлені судом
обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а
також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при
задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи та відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначені права та обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Як посилалося ЗАТ “С”, ним було передано позивачу по
м. Миколаєву не 14 (як зазначав позивач), а всі 32 квартири – за
актами приймання-передачі, підписаними сторонами. На зазначене
посилався останній і в апеляційній скарзі, як і не погоджувався
зі стягнутою сумою збитків.
Суд другої інстанції не навів ніяких обгрунтувань чому він не
погодився з цими доводами.
Відсутні доводи з цього приводу і в рішенні суду першої
інстанції, як і з’ясовано ними правову природу спірного
договору.
При цьому суд першої інстанції стягнув з ЗАТ “Т” заявлену суму,
зазначивши її як суму боргу, тоді як позивач просив вирішити
спір з підстав ст. 213 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка передбачає
стягнення збитків (а.с. 177-178, 190-191).
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не з’ясували
судові інстанції і те, чи розрахувався позивач за 18 квартир,
які за додатковою угодою № 194 від 08.02.2001 ЗАТ “Т”
зобов’язалося передати замовнику.
Якщо так, то яким чином і за якою формою розрахунків, при тому,
що, як видно з позовної заяви, позивач посилався на те, що за
обсяг замовлених квартир він розрахувався із ЗАТ “С” (а.с. 8-9).
Отже, за обставин. коли суд не з’ясував належним чином дійсні
обставини справи, що вплинуло на правильність застосування як
норм матеріального, так і процесуального права та враховуючи
взаємопов’язаність заявлених вимог, ухвалені судові рішення
визнати законними і обгрунтованими не можна.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене,
ретельно з’ясувати дійсні обставини справи, обгрунтованість
вимог позивача і заперечень відповідачів і вирішити спір
відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-10 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги ЗАТ “С” та ЗАТ “Т” задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.10.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
24.04.2003 скасувати і справу передати на новий розгляд до суду
ЇҐаи®х інстанції, в іншому складі суду.