ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 2-9/5685-2003 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну        СВБК “К”
скаргу
на постанову                 Севастопольського апеляційного
                             господарського суду від 17.07.2003
                             року
у справі за позовом          прокурора Київського району в
                             інтересах держави в особі
                             Міністерства палива та енергетики в
                             особі ВАТ “Е” в особі
                             Красноперекопської РЕС
до                           СВБК “К”
про   стягнення 112 267,95 грн.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2003 року прокурор Київського району м. Сімферополя звернувся до суду з позовом в інтересах ВАТ “Е” про стягнення з кооперативу “К” 112267,95 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2003, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2003 позов задоволено частково у розмірі 21600 грн.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну правову оцінку судом обставин справи, стягнення спірної суми без поновлення пропущеного строку позовної давності і просить судові рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Із доданого до матеріалів справи статуту відповідача, зареєстрованого Первомайською райдержадміністрацією АРК 14.04.2000, вбачається, що він є правонаступником реорганізованого КСП “АЗ” у обсягах частини переданого йому майна.
За актом розподілу заборгованості колишнього КСП, станом на 01.01.2001 відповідач визнав за собою борг у розмірі 103227,5 грн., а за період з 01.01.2000 по 01.11.2000 8897,54 грн.
01.04.2003 сторони склали акт звірки розрахунків за електроенергію, де зазначили, з урахуванням поставок по договору № 9 від 15.08.2000, що обсяг заборгованості відповідача на цю дату складає 112267,95 грн.
Доповненням до договору № 9 від 15.08.2000 сторони узгодили загальний розмір заборгованості відповідача у сумі 113935,96 грн., яку останній зобов’язався погасити до 01.01.2006, сплачуючи щомісячно по 2650 грн.
Але по узгодженому графіку відповідач платежі не здійснював і на час пред’явлення позову розмір заборгованості склав 21600 грн., а тому місцевий господарський і апеляційний суди прийшли до правильного висновку про правомірність вимог позивача лише у цій частині і обґрунтовано задовольнили позов.
Що стосується тверджень позивача про стягнення з нього заборгованості, по якій сплинув строк позовної давності, то вони безпідставні, оскільки стягнення здійснюється відповідно до умов угоди, яка набрала чинність 01.08.2001 та графіку погашення заборгованості, а строки позовної давності за цими платежами не минули.
За таких обставин, коли висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, яким дана належна правова оцінка, Вищий господарський суд України керуючись ст.ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2003 – без змін.