Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну Фірми “ВК”

скаргу

на постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 17.06.2003

року

у справі за позовом ПП “К”

до Фірми “ВК”

про стягнення 29 613, 27 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2003 року ПП “К” звернулось до суду з позовом про стягнення з фірми “ВК” 21 111 грн. на відшкодування вартості відновлювального ремонту приміщення, пошкодженого під час його використання згідно договору оренди від 04.09.2000 року, 4 286, 45 грн. орендної плати та 4 285, 85 грн. на відшкодування втраченої вигоди.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2003 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2003 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 7671,95 грн. заборгованості та 21 111 грн. на відшкодування вартості ремонтно відновлювальних робіт.

У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну правову оцінку обставин справи, помилковість висновків суду і просить постанову апеляційного суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору від 04.10.2000 року відповідачу було надано в оренду 150 кв. м. нежитлового приміщення по вул. Київська, 20 Сімферополя, з якого він був примусово виселений 19.06.2002 року на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2001 року.

У цей же день було складено акт технічного стану вивільненого приміщення у якому зазначається, що приміщення не придатне для використання внаслідок пошкоджень конструктивних елементів та внутрішнього обладнення.

За експертним висновком вартість відновлювального ремонту приміщення складає 21 111 грн., що відповідачем не оспорюється, а тому апеляційний суд, виходячи з обсягу заподіяної шкоди та прав позивача, як власника спірного приміщення на підставі договору купівлі – продажу від 03.09.2002 року правомірно постановив про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту та заборгованості за час фактичного користування приміщенням і підстав для скасування постанови апеляційного суду з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-13, 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2003 року, без змін.