ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 4/3345-14/177
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.,
за участю представників сторін:
позивача - А.А.А.,
відповідача - Б.Б.Б.,
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"XXX", м. Н-ськ (далі - ВАТ "XXX")
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.-25.07.2003 p.
зі справи № 4/3345-14/177
за позовом ВАТ "XXX"
до P-cького споживчого товариства, с. P-cьк Ч-ського району
Львівської області
про стягнення 3928,58 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням арбітражного суду Львівської області від 05.10.99 зі
справи № 4/3345-14/177 (уточнено додатковим рішенням від 21.10.99)
стягнуто з P-cького споживчого товариства на користь ВАТ "XXX"
2568, 76 грн. заборгованості та суму судових витрат; у задоволенні
решти позовних вимог (щодо стягнення пені в сумі 1359,82 грн.)
відмовлено.
ВАТ "XXX" звернулося до господарського суду Львівської області із
заявою від 13.03.2003 № 896 про відновлення пропущеного строку для
пред'явлення виданих на виконання рішень арбітражного суду
Львівської області від 05.10.99 і 21.10.99 наказів. Пропуск
строків для пред'явлення наказів до виконання мотивовано тим, що,
незважаючи на подання ВАТ "XXX" до Ч-ського відділення (у заяві
зазначено філії) Ощадбанку України наказів та платіжної вимоги,
відповідні кошти банком не було стягнуто, як і не повернуто
позивачеві названі виконавчі та платіжний документи.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.04.2003
(суддя Довга О.І.) поновлено строк пред'явлення наказів до
виконання і видано накази відповідно до вимог статті 116
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). У прийнятті ухвали суд першої інстанції
дійшов висновку, що відповідні накази було втрачено Ч-ською філією
Ощадбанку України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22.-25.07.2003 (колегія суддів у складі: суддя Скрутовський П.Д. -
головуючий, судді Онишкевич В.В. і Слука М.Г.), ухвалу зі справи
скасовано, у задоволенні заяви ВАТ "XXX" від 13.03.2003 № 896 про
відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказів
арбітражного суду Львівської області до виконання відмовлено. У
прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
розгляд заяви за відсутності представника відповідача з огляду на
визнання в ухвалі від 18.03.2003 явки сторін обов'язковою та
наявності клопотання останнього про відкладення розгляду справи у
зв'язку з хворобою є порушенням вимог статті 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
; позивачем не надано суду першої інстанції доказів
пред'явлення наказів до виконання, а додатково надані в засіданні
суду апеляційної інстанції документи не можуть бути взяті до уваги
відповідно до вимог статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; як
вбачається зі змісту листа Ч-ського відділення Ощадбанку України
від 05.09.2001 № 533, позивача було повідомлено про те, що
документи на примусове стягнення коштів з рахунку відповідача
банком не приймалися; питання про наявність підстав для поновлення
строку пред'явлення наказів до виконання мало б вирішуватися на
підставі акта звірки розрахунків між сторонами за станом на день
подання заяви про відновлення строку.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ
"XXX" просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.-25.07.2003 і припинити провадження у
справі. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
у прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції
порушено приписи статей 22, 101, 118, 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу P-cьке споживче товариство просить
залишити без зміни постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 22.-25.07.2003 з посиланням на відсутність
заборгованості перед ВАТ "XXX".
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин
справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
У прийнятті постанови суд апеляційної інстанції дійшов
обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення
строку для пред'явлення наказів до виконання з огляду на
обізнаність позивача про те, що документи на примусове стягнення
коштів з рахунку відповідача банком не прийнято, ще у вересні 2001
року (лист Ч-ського відділення Ощадбанку України від 05.09.2001 №
533), але звернення його з заявою про відновлення пропущеного
строку для пред'явлення наказів до виконання мало місце лише
13.03.2003, тобто наявний значний без поважних причин пропуск
передбаченого статтею 118 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
строку для
пред'явлення наказу до виконання.
Судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги надані
позивачем у судовому засіданні додаткові документи, а саме листи
від 29.11.99 № 373, від 28.07.2000 № 1259, платіжну вимогу від
23.11.99 № 59, оскільки відповідно до частини першої статті 101
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
України додаткові докази приймаються судом
апеляційної інстанції, якщо заявник обґрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У даному разі такого обґрунтування заявником здійснено не було.
Відповідно до частини другої статі 119 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
неявка боржника і стягувача у судове засідання з розгляду заяви
про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до
виконання не є перешкодою для розгляду заяви. У зв'язку з цим
доводи суду апеляційної інстанції про те, що розгляд заяви за
відсутності представника відповідача є порушенням вимог статті 22
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, є необґрунтованими. До того ж, вирішення
питання про наявність підстав для поновлення строку для
пред'явлення наказу до виконання законом не пов'язується зі станом
розрахунків між сторонами на момент розгляду відповідної заяви.
Тому з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційної
інстанції слід виключити абзаци, у яких наведено відповідні
доводи.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ВАТ "XXX" залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
22.-25.07.2003 p. зі справи № 4/3345-14/177 змінити, виключивши з
неї абзаци десятий-дванадцятий на сторінці 2 і перший абзац на
сторінці 3.
В іншій частині названу постанову залишити без змін.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В. Джунь