ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 2-6/8630-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши ВАТ “Керченський металургійний комбінат”,
матеріали м. Керч
касаційної скарги
на постанову від 01.10.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-6/8630-2003 господарського суду АРК
за заявою ТОВ ВО “Укртрансстрой”, м. Дніпропетровськ
до ВАТ “Керченський металургійний комбінат”,
м. Керч
про банкрутство
за участю представника сторони:
від ТОВ ВО “Укртрансстрой” – Дробот О.О., довір. від 29.12.2003
р. б/н
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду АРК від 12.05.2003 р. за заявою ТОВ
ВО “Укртрансстрой” було порушено провадження у справі
№ 2-6/8630-2003 про банкрутство ВАТ “Керченський металургійний
комбінат” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду АРК від 03.07.2003 р. (суддя Шкуро
В.Н.) накладено арешт на майно ВАТ “Керченський металургійний
комбінат” де б воно не знаходилось та в чому б не виражалося, а
також заборонено ВАТ “Керченський металургійний комбінат”
здійснювати дії по реорганізації і внесенню майна у вигляді
вкладу в підприємства, господарські товариства; в іншій частині
клопотання ініціюючого кредитора відмовлено.
При винесені ухвали суд першої інстанції виходив з того, що
застосування заходів з забезпечення вимог кредитора направлено
на збереження майна боржника. Крім того, клопотання кредитора в
частині зупинення стягнення за виконавчими та іншими
документами, за якими стягнення здійснюється в безспірному
порядку, є необґрунтованим, оскільки ухвалою суду був введений
мораторій на задоволення вимог кредиторів та статтею 23 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
передбачено
обов’язкове зупинення виконавчих проваджень у випадку порушення
провадження у справі про банкрутство.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.10.2003р. апеляційна скарга боржника залишена без
задоволення, а ухвала без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з постановою, винесеною за результатами
перегляду ухвали про вжиття заходів щодо забезпечення вимог
кредиторів, ВАТ “Керченський металургійний комбінат” звернулося
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати оскаржуваний судовий акт.
В обґрунтування касаційної скарги боржник посилається на
порушення судом ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, яка не передбачає накладення арешту на все майно
боржника. Крім того, на думку скаржника, накладення арешту на
все майно, включаючи товари в обігу та грошові кошти, означає
припинення господарської діяльності, що не передбачено
зазначеною статтею Закону.
Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що господарські суди
розглядають справи про банкрутство у порядку провадження,
передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі –
Закон).
В силу ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням
сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за
своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог
кредиторів.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
господарські
суди, крім передбачених заходів, також можуть вчиняти і інші
заходи для збереження майна боржника.
Отже, господарський суд у справі про банкрутство не позбавлений
можливості застосовувати інші заходи, які, за переконанням суду,
є необхідними у даному випадку. Однак такі заходи мають
відповідати цілям відновлення платоспроможності боржника та не
перешкоджати здійсненню фінансово-господарської діяльності
боржника.
Накладення арешту на все майно боржника або на майно у розмірі
будь-якої суми, а отже заборона на вчинення дій щодо відчуження
будь-якого майна боржника (укладання угод), позбавляє можливості
останнього провадити, передбачену статутом, господарську
діяльність, здійснювати реалізацію виготовленої продукції,
закуповувати сировину та матеріали, сплачувати поточні податки,
збори (обов‘язкові платежі) до бюджетів, виплачувати заробітну
плату своїм працівникам тощо.
Вжиття таких заходів не сприяє оздоровчим процесам в економіці
підприємства та має наслідком нарощування заборгованості перед
кредиторами, що в подальшому унеможливлює вихід підприємства з
банкрутства.
Необхідно вживати такі забезпечувальні заходи, які нададуть
можливість боржнику підвищувати свою платоспроможність та
розрахуватись з ініціюючим кредитором.
Належними та допустимими заходами забезпечення вимог кредиторів
у справі про банкрутство є, зокрема, заборона відчуження або
арешт основних засобів, об’єктів нерухомості боржника.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку про невідповідність ухвали суду в
частині вжиття заходів щодо забезпечення грошових вимог
кредиторів вимогам Закону та необхідність її зміни.
Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання суду на дію
мораторію на задоволення вимог кредиторів протягом якого
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та
інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства (ч. 4 ст. 12 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
), як на підставу
зупинення стягнення в безспірному порядку, є необґрунтованим.
Так, згідно з абз. 12 ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання
боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію.
Отже, з урахуванням визначення мораторію, наданого в ст. 1
Закону, дія мораторію не поширюється на зобов’язання боржника,
строк виконання яких настав після введення мораторію.
На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 1, 12 Закону
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 41, 67, 111-5, 111-7,
111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Керченський металургійний комбінат”
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 01.10.2003р. у справі № 2-6/8630-2003 задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 01.10.2003р. у справі № 2-6/8630-2003 скасувати.
3. Ухвалу господарського суду господарського суду АРК від
03.07.2003 р. у справі № 2-6/8630-2003 змінити, виклавши абзац
першої резолютивної частини даної ухвали в такій редакції:
“Заборонити боржнику вчиняти будь-які дії щодо відчуження
основних засобів ВАТ “Керченський металургійний комбінат”. В
решті ухвалу залишити без змін.