ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2004 Справа N 2/134
Вищий господарський суд України у складі: - головуючого судді,
суддів;
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ", с. П-ця Н-ської міськради Івано-Франківської області (далі
- ТОВ "ХХХ")
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від
22.08.2 р.003 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 р.
зі справи № Х4
за позовом відкритого акціонерного товариства "YYY", м.
Івано-Франківськ (далі - ВАТ "YYY")
до ТОВ "ХХХ"
про розірвання контракту та стягнення 2975290,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ВАТ "YYY": присутній,
ТОВ "ХХХ": присутній.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "YYY" 22.08.2003 звернулося до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом про стягнення заборгованості
за виконані підрядні роботи у сумі 2 975 290 грн. та заявою про
вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту
на майно з огляду на значний розмір суми заборгованості та те, що
невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити
неможливим виконання рішення господарського суду.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від
22.08.2003 в порядку статті 67 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
накладено арешт на майно відповідача.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 пункт 4 зазначеної ухвали змінено: арешт накладено на
майно відповідача на суму заявлених позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"ХХХ" просить постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу
місцевого господарського суду скасувати у частині накладення
арешту. Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційна інстанція,
змінюючи рішення місцевого господарського суду, неправильно
застосувала статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не мотивувала прийняте рішення.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду справи.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність
підстав для зміни постанови Львівського апеляційного
господарського суду з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ "YYY" звернулося до
господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ
"ХХХ" про розірвання контракту та стягнення 2975290,00 грн.
Змінюючи ухвалу місцевого господарського суду, апеляційна
інстанція дійшла правильного висновку, що накладення арешту слід
обмежити заявленою сумою позовних вимог.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що апеляційною
інстанцією не встановлено обставин, які могли б бути підставою для
вжиття заходів до забезпечення позову, не може бути взято до уваги
з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 16.10.2003 зі справи № Х4 - без змін.