ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 13.01.2004                                     Справа N 56/18-03
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є.Борденюк (головуючий),
суддів: М.Остапенко, В.Харченко
 
розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу         Акціонерного  товариства  "ХХХ"
 
на  постанову            від 07.10.2003
Київського апеляційного господарського суду
 
у справі                 № 56/18-03
 
за позовом               Селянсько-фермерського господарства "YYY"
 
до                       АТ "ХХХ"
 
про                      відшкодування збитків у сумі 51000 грн.
 
В судове   засідання   прибули  представники  сторін:
 
позивача А.А.А. (Голова господарства)
 
відповідача    Б.Б.Б. (Голова    агрофірми),  В.В.В.   (дов.   від
28.10.2003)
 
Заслухавши суддю-доповідача  Є.Борденюк,  пояснення  представників
сторін  та  перевіривши матеріали справи,  Вищий господарський суд
України
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позов про стягнення  з  відповідача  збитків  у  сумі  51000  грн.
змінений  на  підставі  статті  22  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  у  зв'язку  з  чим  позивач  просить
стягнути з відповідача 337955 грн.  збитків, з урахуванням індексу
інфляції,  заподіяних внаслідок перешкоди в користуванні земельною
ділянкою за 199-97 рр.
 
Рішенням господарського  суду  Київської  області  від  18.04.2003
(суддя Г. Мостова) у позові відмовлено.
 
Заява про збільшення позовних  вимог  судом  не  задоволена  через
несплату у цій сумі державного мита.
 
Відмова у   позові   у   частині   первісного  розрахунку  збитків
мотивована таким.
 
Рішенням Н-ської районної ради народних депутатів  від  27.05.1993
р.  вилучено  з  земель  запасу  Ч-ської  сільської  ради народних
депутатів  земельну  ділянку  площею  50  га  та   надано   її   у
користування    громадянину   А.А.А.   для   ведення   селянського
(фермерського)  господарства.  Громадянину  А.А.А.  необхідно   за
рішенням  ради  приступити  до  освоєння  земельної  ділянки після
встановлення в натурі Р-ським відділенням інституту землеустрою її
меж та одержання державного акту.
 
10.03.95 актом,   складеним   представником   Р-ського  відділення
інституту  землеустрою  УААН,  межі  земельної  ділянки,   наданої
громадянину А.А.А. для організації СФГ перенесено в натурі.
 
12.05.95 землекористувачем - гр. А.А.А. одержаний Державний акт на
право постійного користування земельною площею 50 га  для  ведення
селянського (фермерського) господарства.
 
21.09.95 рішенням  №  77  Н-ської  районної ради відмінене рішення
цієї ради від 09.04.93 про виділення межі загальної ділянки.
 
14.09.96 Ч-ською сільською радою Н-ського району прийняте  рішення
№ 25 про передачу земель запасу Ч-ської сільської ради у кількості
96.1 га в оренду на три роки агрофірмі "ZZZ"  (нині  -  "ХХХ")  на
підставі договору.
 
14.01.97 Н-ський районний суд визнав рішення Н-ської районної ради
за № 77 від 21.09.95 незаконним та скасував його.
 
Рішенням Н-ського районного суду від  06.02.97  позов  громадянина
А.А.А.   до  агрофірми  "ZZZ"  ("ХХХ")  про  усунення  перешкод  у
користуванні земельною ділянкою задоволений та  права  громадянина
А.А.А. на земельну ділянку поновлені.
 
09.07.97 Н-ською   районною   державною  адміністрацією  проведено
державну реєстрацію селянського фермерського  господарства  "YYY",
яке   включено   до  Єдиного  державного  реєстру  підприємств  та
організацій України ХХ.07.97.
 
Розпорядженням голови Н-ської районної державної  адміністрації  №
456  від  20.12.2000  затверджений склад комісії для підтвердження
суми  неотриманого  доходу  за  1995-97   р.р.   СФГ   "YYY",   за
результатами  якої  складений  акт  від  25.12.2000 про неотримані
доходи у розмірі 168280 грн.,  у тому числі 51000 грн.  неодержані
доходи за 1997 р.
 
Зважаючи на  те,  що  позивач як селянське фермерське господарство
"YYY" включене до ЄДРПОУ ХХ.07.97 і  саме  з  цієї  дати  у  нього
виникло право про стягнення збитків,  понесених внаслідок перешкод
у користуванні земельною ділянкою у 1997 році,  а позов про захист
права,  який  є  його  предметом,  заявлений  поза  межами  строку
позовної давності без клопотання про  відновлення,  у  задоволенні
позовних вимог судом відмовлено.
 
Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від
07.10.2003 (колегія суддів Л.Кондес,  А.Верховець,  С. Куровський)
рішення  у справі скасоване.  Строк позовної давності відновлений.
Стягнуто з відповідача на користь позивача збитків у  сумі  168280
грн.   У   позові   відмовлено  в  частині  стягнення  інфляційних
нарахувань .
 
Постанова суду мотивована тим,  що протягом 1995-97  р.р.  позивач
був  позбавлений  можливості  використовувати  земельну ділянку за
призначенням,  неодержані  доходи  підтверджені  актом,  складеним
комісією,  та є наслідком неправомірних дій відповідача. Перешкоди
для звернення до суду за захистом своїх юридичних прав у СФГ "YYY"
підтверджуються матеріалами справи та наданою заявою у порядку ст.
22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  а
тому строк позовної давності підлягає відновленню.
 
Перевіряючи юридичну  оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх  повноту,  Вищий  господарський  суд  України  дійшов
висновку що оскаржувана постанова підлягає до скасування з причини
неправильного застосування матеріального права, виходячи з такого.
 
Державна реєстрація селянського (фермерського) господарства  "YYY"
проведена  09.07.97  р.  з включенням до ЄДРПОУ ХХ.07.97 р.  Отже,
висновок суду першої інстанції про те, що з ХХ.07.97 виникло право
на стягнення збитків у позивача є обґрунтованим.
 
Постановою, що  оскаржується  даний  юридичний  факт  не оцінений.
Земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача на підставі
рішень   органів  місцевого  самоврядування,  які  були  визнаними
недійсними  у  судовому  порядку.  Рішенням  господарського   суду
Київської  області від 12.09.2000 у справі № 69/18-00 відмовлено у
позові  СФГ  "YYY"  до  АТ   "ХХХ"   про   відшкодування   збитків
(неотриманих  доходів)  у  1996  році  через  перешкоди,  створені
відповідачем  у   користуванні   позивачем   земельною   ділянкою.
Відповідно   до   положень   ст. 80   Цивільного   кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  якщо суд визнає  поважною  причину  пропуску  строку
позовної давності, порушене право підлягає захистові. Оскаржуваною
постановою не зазначені причини пропуску позивачем строку позовної
давності.
 
Керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9  -  111-12  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  Вищий  господарський
суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу АТ "ХХХ" задовольнити.
 
Постанову від  07.10.2003  Київського  апеляційного господарського
суду у справі № 56/18-03 скасувати.
 
Рішення від 18.04.2003 господарського  суду  Київської  області  у
справі № 56/18-03 залишити без зміни.
 
Головуючий, суддя Є.Борденюк
Судді:            М.Остапенко
                  В.Харченко