ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 Справа N 16/276
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного
товариства “З”
на рішення господарського суду Запорізької області від
24.07.2003 та
постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
23.09.2003
у справі № 16/276
за позовом Відкритого акціонерного товариства “К”
до Відкритого акціонерного товариства “З”
про стягнення 2 043 941,41 дол. США
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.07.2003
позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “К” до
Відкритого акціонерного товариства “З” про стягнення 2 043
941,41 грн. задоволено повністю.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
23.09.2003 рішення від 27.07.2003 залишено без змін, а
апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “З”
залишено без задоволення.
Відкрите акціонерне товариство “З” із зазначеними рішенням
господарського суду Запорізької області та постановою
Запорізького апеляційного господарського суду не погоджується та
вважає, що господарськими судами при вирішенні спору невірно
застосовані норми матеріального та процесуального права.
Скаржник в касаційній скарзі просить скасувати рішення і
постанову та прийняти нове рішення згідно якого провадження у
справі припинити, у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки
в рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного суду, судова колегія Вищого господарського суду
України встановила наступне.
Відповідно до частини 1 статті 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній
ўнстанцўї скарга (подання) розглядається за правилами розгляду
справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій,
пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було
укладено кредитний договір від 20.03.2002 № 05/11-КЛ-2002 (далі
по тексту договір). Згідно зазначеного договору позивачем у
справі було відкрито відповідачу кредитну лінію та надано кредит
в сумі 2 000 000 дол. США.
Відповідно до підпунктів 2.9.4, 3.4.2 цього договору відповідач
зобов’язався сплачувати відсотки за користування кредитними
ресурсами, а підпунктом 3.4.3 передбачено, що відповідач повинен
19.03.2003 остаточно погасити наданий йому позивачем кредит.
Сторони 19.03.2003 уклали додаткову угоду № 8 до кредитного
договору № 05/11-КЛ-2002, згідно якої строк погашення кредиту
продовжено до 06.05.2003 та визначено відсоткову ставку за
користування кредитними ресурсами у розмірі 12% річних.
Судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи вивчені
в повному обсязі та їм надана правильна юридична оцінка.
Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у
належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах
(частина 1 статті 153 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
).
Матеріали справи не містять доказів того, що сторонами
укладалися будь-які додаткові угоди стосовно пролонгації
спірного кредитного договору.
Твердження відповідача стосовно того, що сторонами було
досягнуто згоди стосовно пролонгації кредитного договору шляхом
обміну листами не може бути прийнято до уваги, оскільки пунктом
5.2 кредитного договору передбачено, що всі зміни і доповнення
до договору, дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в
письмовій формі і підписані уповноваженими на те представниками
обох сторін.
Крім того, з листів на які посилається відповідач, не випливає
те, що позивач дав згоду на пролонгацію кредитного договору
№ 05/11-КЛ-2002.
Відповідно до статті 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, договору.
ВАТ “З” свої зобов’язання за кредитним договором № 05/11-КЛ-2002
від 20.03.2002 належним чином не виконав.
Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області та
постанова Запорізького апеляційного господарського суду прийняті
на підставі встановлених обставин та у відповідності до вимог
чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись статями 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
постановив:
1. Касаційну скаргу ВАТ “З” залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
23.09.2003 р. та рішення господарського суду Запорізької області
від 24.07.2003 у справі № 16/276 залишити без змін.