ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 Справа N 10/311
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Є. Борденюк - головуючого
М.Остапенка, В. Харченка
розглянувши матеріали
касаційної скарги Акціонерного комерційного промислово-
інвестиційного банку в особі Н-ського
відділення "ХХХ" в м. Ч-ську
на постанову від 22.07.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 10/311
за позовом Акціонерного комерційного промислово-
інвестиційного банку в особі Н-ського
відділення "ХХХ" в м. Ч-ську
до Національного банку України в особі
Головного управління НБУ по м. Ч-ську
і Ч-ській області
3-тя особа на стороні
відповідача Міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції України
про визнання недійсною постанови
Головного управління НБУ по м. Ч-ську
і Ч-ській області від 27.06.2001 р.
№ 311
У судовому засіданні взяли участь представники:
відповідача - А.А.А. (дов. від 19.11.2001)
3-ї особи - Б.Б.Б. (дов. від 16.12.2003)
Заслухавши суддю-доповідача Є.Борденюк, пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
У липні 2001р. Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний
банк в особі Н-ського відділення "ХХХ" в м. Ч-ську звернувся до
суду з позовом про визнання недійсною постанови Головного
управління Національного банку України по м. Ч-ську і Ч-ській
області від 27.06.2001р. №311 про притягнення позивача до
відповідальності за порушення валютного законодавства у вигляді
накладення штрафу у розмірі 25 % від суми валютних операцій, що
складає 27 303,52 грн.
Наведеною постановою позивач був притягнутий до відповідальності у
зв'язку з тим, що він не виконав функції агента валютного
контролю, здійснивши перерахування згідно платіжних доручень № 22
від 07.08.2000р., № 25 від 28.08.2000р., № 30 від 20.09.2000р. з
рахунку КДАЗ "ZZZ" на користь ЗАТ "QQQ" відповідно коштів у
розмірі 286599,25; 136612,80; 150000,00 російських рублів за
поставку фарб згідно з контрактами №39/2000 від 19.06.2000р. та
№42/2000 від 18.08.2000р., в той час як відносно нього з
03.07.2000р. застосовано індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності.
В обґрунтування позовних вимог Акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк посилався на те, що Наказ
Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від
23.06.2000р. №50/73 ( v0_73569-03 ) (v0_73569-03)
, згідно з яким до ЗАТ "QQQ" з
03.07.2000р. застосовано індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності, суперечить вимогам ст.37 Закону
України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
. Крім
того, позивач зазначав, що порядок здійснення банками контролю за
валютними операціями, які проводяться резидентами та
нерезидентами, не встановлений нормативно. Інформація щодо
суб'єктів, до яких застосовані (скасовані) санкції, доводиться до
уповноважених банків комп'ютерним файлом № 98 Національного банку
України, що не є нормативно-правовим актом, та база даних якого є
неточною.
Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи, що
відповідальність за порушення валютного законодавства була
застосована до позивача правомірно.
Рішенням арбітражного (господарського) суду м. Києва від
27.07.2001р. позов задоволено з огляду на те, що Наказ
Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від
23.06.2000р. №50/73 ( v0_73569-03 ) (v0_73569-03)
, на який посилається
відповідач, є недійсним, оскільки він виданий некомпетентним
органом, тобто з порушенням вимог закону.
Також нормативними актами не встановлено порядок здійснення
банками контролю за валютними операціями, які проводяться
резидентами та нерезидентами.
Позивач був позбавлений можливості ідентифікувати суб'єкта, до
якого застосовано індивідуальний режим ліцензування
зовнішньоекономічної діяльності, а тому не мав правових підстав
для відмови у перерахуванні коштів.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
01.10.2002р. зазначене рішення залишене без змін з тих же мотивів.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2003
касаційну скаргу Національного банку України в особі Головного
управління НБУ по м. Ч-ську і Ч-ській області задоволено частково;
рішення арбітражного (господарського) суду м. Києва від
27.07.2001р. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 01.10.2002р. скасовано; справу передано до господарського
суду м. Києва на новий розгляд.
Ухвалою про призначення справи до розгляду господарського суду м.
Києва від 24.02.2003 залучено до участі у справі в якості 3-ї
особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача - Міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.07.2001р. (суддя О.
Пилипенко) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003р. (колегія суддів: Б. Львов, Г.Коробенко, А.
Полянський) зазначене рішення залишене без змін з тих же мотивів.
Рішення та постанова у справі обґрунтовані тим, що наказ, на
підставі якого було прийнято спірну постанову, виданий відповідно
до вимог чинного законодавства компетентним органом -
Міністерством економіки України.
У касаційній скарзі позивач просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 22.07.2003р. скасувати,
посилаючись на не відповідність її вимогам законодавства та
дійсним обставинам справи, а саме, нормативно-правовими актами
України не встановлено порядку здійснення банками контролю за
валютними операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами,
а також інформація щодо суб'єктів, до яких застосовані (скасовані)
санкції, доводиться до уповноважених банків комп'ютерним файлом №
98 Національного банку України, що не є нормативно-правовим актом,
та база даних якого є неточною.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин
справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачається, виходячи з такого.
Відповідно до положень ст.37 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
, у випадку вчинення
конкретними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та
іноземними суб'єктами господарської діяльності певних порушень при
здійсненні зовнішньоекономічних операцій до них можуть бути
застосовані спеціальні санкції, зокрема, й такі як застосування
індивідуального режиму ліцензування.
Санкції зазначені у цій статті ( 959-12 ) (959-12)
застосовуються, зокрема,
Міністерством економіки України (в редакції Закону від 23.03.2000
р. ( 1595-14 ) (1595-14)
, який набув чинності 26.04.2000 р.)
З матеріалів справи вбачається, що в додатках до Наказу
Міністерства економіки України "Про застосування спеціальної
санкції - режиму індивідуального ліцензування зовнішньоекономічної
діяльності на території України до іноземних суб'єктів
господарської діяльності" від 23.06.2000р. №50/73 ( v0_73569-03 ) (v0_73569-03)
,
у переліку іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких
застосовано спеціальну санкцію - режим індивідуального
ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України
зазначено ЗАТ "QQQ" (Росія, м. Р-ськ, юр. адреса: П-кий, 99)
Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
на уповноважені банки
покладено обов'язок по здійсненню контролю за валютними
операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці
банки (п.2 ст.13 Декрету ( 15-93 ) (15-93)
).
У разі застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
або іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального
режиму ліцензування, згідно з аб.3 п.1 Постанови Кабінету
Міністрів України і Нацбанку України від 12 грудня 1998 р. N 1968
"Про посилення контролю за проведенням розрахунків резидентів і
нерезидентів за зовнішньоекономічними операціями" ( 1968-98-п ) (1968-98-п)
,
уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними
договорами (контрактами) тільки за наявності у резидентів разової
індивідуальної ліцензії, що надається органом, який застосував
зазначену спеціальну санкцію.
Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку
України від 12 грудня 1998 р. N 1968 "Про посилення контролю за
проведенням розрахунків резидентів і нерезидентів за
зовнішньоекономічними операціями" ( 1968-98-п ) (1968-98-п)
, Постановою
Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції
про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за
експортними, імпортними та лізинговими операціями" ( z0338-99 ) (z0338-99)
від 24 березня 1999 року N 136, Постановою Правління Національного
банку України від 8 лютого 2000 року N 49 "Про затвердження
Положення про валютний контроль" ( z0209-00 ) (z0209-00)
передбачено порядок
здійснення уповноваженими банками контролю за валютними
операціями.
Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду як
першої, так і апеляційної інстанції про те, що неточності у
комп'ютерному файлом № 98 Національного банку України не дає
можливість точно ідентифікувати юридичну особу не відповідає
дійсності, оскільки програма передбачає можливість здійснення
пошуку підприємства по ЄДРПОУ.
За таких обставин, рішення та постанова у справі відповідають
чинному законодавству та обставинам справи, підстав для їх зміни
чи скасування не має.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного промислово -
інвестиційного банку в особі Н-ського відділення "ХХХ" в м. Ч-ську
залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.07.2003 у справі № 10/311 залишити без зміни.
Судді: Є. Борденюк
В.Харченко
М.Остапенко