СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 Справа N 10/236
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участі представників <...>
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Шварцкопф і Хенкель Україна"
(далі - Товариство) на постанову Вищого господарського суду
України від 16 вересня 2003 р. у справі за позовом Товариства до
Суб'єкта підприємницької діяльності Свічколапа Сергія Дмитровича
(далі - Підприємець) про стягнення 817814,73 грн. передоплати,
штрафу та збитків у вигляді неодержаного доходу,
В С Т А Н О В И Л А:
З позовом до господарського суду м. Києва Товариство
звернулося 6 березня 2003 р.
Заявлені позовні вимоги мотивувалися тим, що: на виконання
укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу N 72/2002
(далі - договір N 72/2002) Товариство попередньо перерахувало йому
271800 грн., які не повернуті, незважаючи на невиконання ним
договірних зобов'язань щодо поставки товару; відповідно до
ст. 253 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6 договору N 72/2002 відповідач
зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від вартості товару за
кожний день прострочення його поставки, що становить за 28 днів
прострочення 63252 грн.; товар за договором N 72/2002 не був
поставлений, в результаті чого Товариство не виконало своїх
зобов'язань за договором купівлі-продажу цього товару з
ТОВ "Майстер Трейд" і не отримало прогнозований дохід на суму
481664 грн. 73 копійки.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на виконання ним умов
договору N 72/2002 щодо поставки товару позивачу через
перевізника - СПД Бабіча М.В., який не зміг передати товар у
зв'язку з відсутністю за вказаною в договорі адресою представників
Товариства.
Рішенням від 1 квітня 2003 р. позов задоволено в обсязі
заявлених вимог. Господарський суд першої інстанції виходив з
того, що: в обумовленому договором N 72/2002 порядку товар
Товариству не був переданий; відповідно до статей 203, 213 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
позовні вимоги про відшкодування збитків у зв'язку з
втратою Товариством інтересу щодо виконання відповідачем своїх
зобов'язань в натурі і стягнення неодержаних доходів - правомірні;
вимога про стягнення пені ґрунтується на умові п. 6 договору
N 72/2002 та положеннях ст. 204 ЦК УРСР.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
14 травня 2003 р. зазначене судове рішення в частині стягнення
неодержаних доходів скасував, а в решті частинах залишив його без
змін, виходячи при цьому з того, що в матеріалах справи відсутні
належні докази, які б підтверджували можливість їх реального
одержання в разі отримання товару від відповідача.
Оскарженою постановою Вищий господарський суд України
постанову апеляційного суду і рішення суду першої інстанції
скасував, а в позові відмовив. Ухвалюючи зазначену постанову
касаційний суд виходив з того, що: висновок судів першої та
апеляційної інстанцій про невиконання відповідачем своїх
зобов'язань за договором N 72/2002 з його вини ґрунтується на
неповному з'ясуванні всіх обставин справи і без перевірки доводів
відповідача щодо реалізації сторонами порядку поставки товару. В
результаті переоцінки доказів та надання переваги одних доказів
над іншими, суд дійшов висновку про відсутність в діях відповідача
складу цивільного правопорушення, а відтак - і умов
цивільно-правової відповідальності.
Товариство просить постанову Вищого господарського суду
України скасувати, а постанову Київського апеляційного
господарського суду залишити без змін, мотивуючи касаційну скаргу
тим, що: при ухваленні зазначеної постанови суд вийшов за межі
своєї компетенції, визначеної ч. 2 ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; вона
суперечить практиці Вищого господарського суду України в
аналогічних справах та ґрунтується на неправильному застосуванні
норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню на таких підставах.
Відмовляючи в позові, Вищий господарський суд України виходив
з того, що в діях відповідача в спірних з позивачем правових
відносинах відсутній склад цивільного правопорушення і,
відповідно, - підстави для притягнення його до цивільно-правової
відповідальності. На підставі оцінки інших доказів він дійшов
протилежного висновку, а саме про відсутність вини відповідача,
позаяк він не був повідомлений про те, що 20 лютого 2003 р.
позивач був перереєстрований із ЗАТ "ВТЛ" на ЗАТ "Шварцкопф і
Хенкель Україна".
З таким висновком касаційного суду погодитись не можна хоча б
тому, що перереєстрація позивача 20 лютого 2003 р. ніяк не могла
перешкодити відповідачу виконати свої зобов'язання в обумовлений
договором строк - 31 січня 2003 р.
Суд апеляційної інстанції встановив, і це підтверджується
матеріалами справи, що відповідач 28 і 31 січня 2003 р. звертався
до позивача з листами, в яких повідомляв останнього про
неможливість вчасно виконати свої зобов'язання за договором,
посилаючись на нічим не підтверджені форс-мажорні обставини, що є
доказом того, що на 31 січня 2003 р. відповідач не виготовив
передбачений договором товар і, відповідно, не міг передати його
позивачу.
Апеляційний суд також встановив, що товар не переданий
позивачу ні на дату пред'явлення позову, ні на дату ухвалення у
справі судових рішень.
Зазначені обставини Вищий господарський суд України
вмотивованими висновками не спростував, а тому має місце факт
невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань на підставі
договору (статті 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Відповідно до статей 161, 162, 178 - 180, 203, 204, 213
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і у встановлений строк згідно до вказівок закону і договору;
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускаються; в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення
виконання, боржник зобов'язаний відшкодувати кредитору завдані цим
збитки і сплатити передбачену законом або договором неустойку
(штраф, пеню); якщо внаслідок прострочення боржника виконання
втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від
виконання.
Саме на зазначених положеннях ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
апеляційний
суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність стягнення
судом першої інстанції на користь позивача сплаченої відповідачу
суми попередньої оплати і передбаченої договором N 72/2002
неустойки, а також правомірно скасував судове рішення в частині
стягнення неодержаних доходів у зв'язку з недоведеністю цієї
позовної вимоги.
Відтак, постанова Вищого господарського суду України підлягає
скасуванню як незаконна і необґрунтована, а законна постанова
апеляційного суду - залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Шварцкопф
і Хенкель Україна" задовольнити, постанову Вищого господарського
суду України від 16 вересня 2003 р. скасувати, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 14 травня 2003 р.
залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.