ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 Справа N 5/537
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “ПК”
скаргу
на постанову від 08.09.2003
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі № 5/537
за позовом ВАТ “ПК”
до Комунального житлового підприємства № 29
про стягнення 3883781,59 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2002 року ВАТ “ПК” звернулося в господарський суд
Дніпропетровської області з позовом до комунального житлового
підприємства № 29 про стягнення 3883781,59 грн., з яких
3128420,29 грн. заборгованість за поставлену теплоенергію у
період 1999-2001 р.р., 46797,74 грн. три проценти річних з
простроченої суми, 430177,01 грн. інфляційних нарахувань,
278386,55 грн. пені за період з 12.04.02 р. по 10.10.02 р.
У листопаді 2002 р. позивач уточнив позовні вимоги листом від
13.11.02, в якому просить стягнути з відповідача 3091219,80 грн.
основного боргу, 420236,08 грн. інфляційних нарахувань, 46241,26
грн. три проценти річних, 275076,21 грн. пені.
Заявою від 15.04.03 № 111-2-юр позивач змінив предмет позову і
просить стягнути з відповідача 3091219,80 грн. – вартість
безпідставно одержаного майна – теплової енергії. Листом від
16.05.03 № 16-81/209-доповненням до позовних вимог позивач
просить стягнути суму боргу в розмірі 3080937,27 грн., додатково
подавши розрахунок відпущеної теплової енергії, зокрема,
жильцям, конторі ЖКК № 29 та орендарям.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.05.2003 р. у справі № 5/537 позовні вимоги задоволено
частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2483847,26
грн. основного боргу, в решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 08.09.03 рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 27.05.03 змінено, резолютивна частина рішення
викладена в наступній редакції: “В позові відмовити”. Постанова
мотивована тим, що позивач не довів правомірність і
обгрунтованість своїх вимог.
У своїй касаційній скарзі ВАТ “ПК” просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
08.09.2003 р. у справі № 5/537, рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 27.05.2003 р. залишити без змін.
Скаржник вважає, що постанова від 08.09.2003 р. прийнята
Дніпропетровським апеляційним господарським судом з порушенням
норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 33, 43, 104 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме, невірно та однобічно оцінені докази
у справі, необ’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх
сукупності. Скаржник не погоджується з висновком суду
апеляційної інстанції, що позивач не довів обставини, на які він
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, і вважає,
що при прийняття постанови від 08.09.03 судом не враховано, що
на час передачі теплової енергії були дійсні Правила
користування тепловою енергією № 825/4118 від 30.11.99 р., в
п. 1.3 яких вказано, що квартиронаймачі, власники квартир у
багатоквартирних житлових будинках укладають договори тільки з
житлово-експлуатаційними підприємствами комунальної власності,
тобто, позивач не мав права укладати договори з кожним
квартиронаймачем окремо. Крім того, позивач стверджує, що він
довів, що квартиронаймачі оплачували вартість теплової енергії
на р/р ЖКК № 29 (що підтверджується копіями квитанцій
квартиронаймачўв, які є у матеріалах справи).
Також скаржник зауважує, що на вимогу суду він надав
обґрунтований розрахунок суми боргу з урахуванням температури,
об’ємів спожитої теплової енергії за кожний місяць окремо з
розбивкою по основним споживачам, що суд апеляційної інстанції
також не врахував, що розрахунок наданий позивачем був
підтверджений відповідачем у судовому засідання шляхом подання
контррозрахунку об’ємів спожитої теплової енергії на опалення
контори (2-х поверхового будинку) та орендарів ЖКК № 29, а також
окремо жильців за період з.01.2000 р. – по листопад 2001 р.
включно. При цьому скаржник просить врахувати, що договором на
поставку теплової енергії, укладеним між позивачем та
відповідачем, який був дійсний до 31.12.1999 р. (борг за жовтень
– грудень 1999 р. увійшов у строки позовної давності), не було
передбачено складання двосторонніх актів прийому-передачі
теплової енергії. У касаційній скарзі зазначено, що відповідач
при розгляді справи у першій та апеляційній інстанціях не
заперечував, що прийняв теплову енергії в об’ємах, вказаних у
розрахунку, але відповідач не погоджувався з тарифами, це
підтверджується листами № 46 від 26.02.00 р., № 91 від 24.03.00
р., № 59 від 20.02.01 р. та копіями платіжних доручень з
відміткою працівників відповідача, підтверджених печаткою, про
згоду на оплату теплової енергії за виключенням плати за
пільгову категорію громадян (платіжні доручення з підписом та
печаткою ЖКК № 29 є в матеріалах справи). На думку скаржника,
суд апеляційної інстанції без достатніх підставі без урахування
обставин справи зробив висновок про те, що акт звірки від
10.10.2002 р. не є доказом. Фактично даний акт був підписаний з
боку позивача та відповідача уповноваженою особою та скріплений
печатками.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що
02.11.98 р. сторонами у справі був укладений договір № 551 на
поставку відповідачу теплоенергії, який діяв до 31.12.99 р.,
постачання відповідачу теплоенергії з 2000 р. є бездоговірним.
Вартість відпущеної згідно з розрахунком теплоенергії становить
2483847,26 грн., з яких вартість спожитої відповідачем
теплоенергії на свої потреби становить 48404,73 грн., решта суми
складає вартість теплоенергії, спожитої населенням. Розрахунки
за спожиту теплоенергію населення проводило з відповідачем.
Судом апеляційної інстанції не спростовані висновки суду першої
інстанції, що оскільки розрахунки за теплову енергію, відпущену
позивачем, населення проводило з відповідачем, то останнім
повинна бути відшкодована вартість спожитої теплоенергії.
Суди як першої, так і апеляційної інстанцій не повністю
встановили наявність чи відсутність обставин, на яких
грунтуються вимоги і заперечення сторін, не дали повної оцінки
доказам у справі, які містять дані про обставини, що мають
значення для правильного вирішення цього спору, зокрема, не були
з’ясовані обставини щодо фактичної кількості теплоенергії,
прийнятої відповідачем від позивача, та відшкодування
відповідачем вартості відпущеної позивачем теплоенергії
квартиро-наймачам, яку останні сплатили відповідачу.
Допущена судами неповнота дослідження обставин справи призвели
до того, що судами не дано правової оцінки суттєвим обставинам
по справі.
Отже, перевіряючи юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що
зазначеними судами в порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
повністю з’ясовано всіх обставин справи, а тому у зв’язку із
вищевикладеним прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд. При
цьому колегія суддів Вищого господарського суду України виходить
з повноважень касаційної інстанції щодо перевірки повноти
встановлення обставин справи у рішенні або постанові
господарського суду, передбачених частиною 2 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішення спору.
При новому розгляді справи першої інстанції слід взяти до уваги
викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та в
залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “ПК” на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 08.09.2003 року у справі
№ 5/537 задовольнити частково.
2.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 08.09.2003 року та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 27.05.2003 року у справу № 5/537
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.