ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2004 Справа N 4/1316-26/128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П. , Плюшка І.А,
розглянувши касаційну
скаргу Дочірнього підприємства “Карпатбуд”
на постанову від 21-28.10.03 Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 4/1316-26/128
за позовом Львівського
кооперативно-міжгосподарського
комбінату будівельних матеріалів
(далі – ЛКМКБМ) об’єднання
“Львівоблагропромбуд”
до Дочірнього підприємства “Карпатбуд”
про стягнення 147747,46 грн.,
за участю представників:
позивача – Наконечного Б.В., Іванюка І.С.,
відповідача – Соловйова А.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 26.06 - 03.07.2003 господарського суду Львівської
області, залишеним без змін постановою від 28.10.2003
Львівського апеляційного господарського суду (судді В.Онишкевич,
м. Слука, П. Скрутовський), позовні вимоги Львівського
кооперативно-міжгосподарського комбінату будівельних матеріалів
об’єднання “Львівоблагропромбуд” задоволені повністю: з
Дочірнього підприємства “Карпатбуд” стягнуть145975,09 грн.
основного боргу та 1772,37 грн. - 3% річних з простроченої суми
грошового зобов’язання, а також витрати по сплаті державного
мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями дочірнє підприємство
“Карпатбуд” звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати названі постанову
та рішення, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням та
неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 1
ст. 153, ч. 1 ст. 220, ст.ст. 171, 217 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) та
норм процесуального права, справу направити на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції або прийняти нове рішення
про відмову в позові.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів дійшов
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
03.01.2001 між Львівським кооперативно-міжгосподарським
комбінатом будівельних матеріалів “Львівоблагропромбуд” та
дочірнім підприємством “Карпатбуд” було укладено договір
поставки продукції, відповідно до умов якого в період з
01.07.2002 по 28.02.2003 позивач поставив відповідачу 12597,2
куб.метри піску на загальну суму 153570,36 коп. Відповідач
оплатив поставлену продукцію не повністю: заборгованість
становить 145975,09 грн.
Між позивачем, відповідачем та ПМП “Софіт” 16.04.2002 був
укладений договір про зарахування взаємних вимог, в тому числі і
стосовно вимог, що виникли між позивачем та відповідачем по
договору від 03.01.2001.
Позовні вимоги ЛКМКБМ об’єднання “Львівоблагропромбуд” заявлені
на підставі договору поставки продукції від 03.01.2001. Строк
дії договору не визначено. Посилаючись на те, що продукція
фактично поставлена за цим договором в період з 01.07.2002 по
28.02.2003 і не оплачена ДП “Карпатбуд” позивач наполягає на
стягненні боргу в сумі 145975,09 грн. і 3% річних в сумі 1772,37
грн.
ДП “Карпатбуд” у відзиві на позовну заяву заперечував проти
позову, вважаючи, що в якості розрахунку за продукцію проведено
залік зустрічних вимог на загальну суму 269334 грн. на підставі
договору про зарахування взаємних вимог від 16.04.2002,
укладеного між ДП “Карпатбуд” корпорації БП “Карпатбуд”, ПМП
“Софіт” та позивачем.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у
справі № 4/1316-26/128 виключено з числа доказів договір про
зарахування взаємних вимог від 16.04.2002, який було укладено
між позивачем, відповідачем та ПМП “Софіт”. Суд дійшов висновку,
що зазначений договір не містить умови про його дію на майбутнє.
Вищий господарський суд України вважає, що судами в повному
обсязі у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
матеріали справи не перевірено.
Погодившись з тим, що між сторонами існує договір поставки від
03.01.2001 судами без зазначення мотивів не взято до уваги
документи, на які посилався відповідач як на доказ його
розрахунку з позивачем, а саме довіреності на отримання
продукції представником ДП “Карпатбуд”, на яких містяться
резолюції позивача про відпуск продукції “по взаєморозрахунках
згідно умов договору”. Чи передбачена така форма розрахунків у
договорі від 03.01.2001 або у договорі від 16.04.2002, судом не
з’ясовувалось.
Окрім того, встановивши факт укладення договору про зарахування
взаємних вимог від 16.04.2002 між трьома сторонами: позивачем,
відповідачем і ПМП “Софіт”, які пов’язані взаємними
зобов’язаннями, а також те, що умови цього договору передбачають
погашення зобов’язань сторін, в тому числі, і по договору від
03.01.2001, господарські суди попередніх інстанцій питання
виконання сторонами договору від 16.04.2002 не досліджували, ПМП
“Софіт” до участі у справі залучене не було.
Таким чином, висновки суду про те, що умови договору від
16.04.2002 не мають дії на майбутнє, і цей договір не може бути
доказом у спірних відносинах сторін по справі № 4/1316-26/128,
сумнівні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –
111-12 Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Карпатбуд” на
постанову від 28.10.2003 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 4/1316-26/128 задовольнити частково.
Постанову від 28.10.2003 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 26.06 – 03.07.2003 господарського суду
Львівської області у справі № 4/1316-26/128 скасувати.
Справу № 4/1316-26/128 направити на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.